Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 , в одній хаті згодні взяти мої скатертини <g/> , а мені пропонують замерзлу кінську ногу <g/> . Тріюмф <g/> .
doc#81 було сказати <g/> , до кого йдеш і в якій справі <g/> , а що я міг сказати <g/> ? І не було там жадної вивіски <g/> ,
doc#81 режим <g/> , а про жидо-большевицький <g/> . Цього я не хотів <g/> , і так відпала ця тематика <g/> . В
doc#81 зрештою <g/> , навіть спосіб боротьби з німцями <g/> , бож я діставав гроші <g/> , правда <g/> , безвартісні й
doc#81 . Я сказав йому <g/> , що спробую <g/> . Я справді не знав <g/> , чи мене пустять у неумовлений день до мого капітана і як
doc#81 з родинними фотографіями і врятував деякі для мене <g/> , передавши їх мені у Львові <g/> . Іван-Юрій Костюк
doc#81 їх не була <g/> ! <g/> ) <g/> , мої віршовані переклади забирали мене на кілька хвилин чи годин з неутульного
doc#81 . Про книжки не могло бути й мови — на цей час я мав уже дуже порядну книгозбірню <g/> . Я взяв тільки
doc#81 дві на пероні нікого не було вже — нікого <g/> , крім мене з матір'ю й нечисленними нашими клунками <g/> , а всі
doc#81 година <g/> . Та було таке відчуття жаху <g/> , як я не мав перед тим за все життя і рідко мав пізніше <g/> . </p>
doc#81 до Львова <g/> , де була рідна душа <g/> , на яку я покладався й був певний підтримки й допомоги <g/> , —
doc#81 , як і вони з ним <g/> . </p><p> О <g/> , все було чемно <g/> , я не стояв <g/> , мені запропонували сісти <g/> , але ні до якої співпраці
doc#81 пам'ятники забитим « <g/> невідомим салдатам <g/> » <g/> . Я маю свого невідомого салдата <g/> , і <g/> , якби я був
doc#81 визрівала в мені ще в радянський час <g/> , але тоді я був її самотнім носієм <g/> , і тільки поодинокі
doc#81 відправи нової релігії <g/> . Звичайно <g/> , розумом ми — я тут уже кажу не тільки « <g/> я <g/> » <g/> , бо нас таких було
doc#81 обійти ордер Квартірамту <g/> . Шепарович порадив мені бути дуже приязним із жондцею <g/> , полонити його <g/> . </p><p> —
doc#81 відмінним <g/> , і ми попрощалися сердечно <g/> , коли мені прийшов час покидати Львів <g/> , хоч перед тим
doc#81 піклування <g/> . Перед моєю втечею вона наділила мене двома великими валізками зі своєї комори <g/> . </p><p> Моє
doc#81 він аніяк не робив <g/> . </p><p> Коли я сказав Сімовичеві <g/> , що я замислив невелику монографію про вплив
doc#81 мого перебування в місті <g/> , рік перед тим <g/> . Я не вичерпав теми про українські культурні