Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Вони <g/> , звичайно <g/> , знали <g/> , що після їхньої погромної статті майже неминуче та особа або ті особи <g/> , проти кого був спрямований їхній виступ <g/> , буде органами НКВД вилучена з життя <g/> , але саме такого від них вимагали <g/> , і вони цю вимогу сумлінно виконували <g/> .
doc#81 Робітники Харківського паровозобудівельного заводу <g/> , де збирано матеріял до збірки <g/> , не говорили по-українськи <g/> , за винятком тих <g/> , хто недавно прибув з села <g/> , тікаючи від розкуркулення або колективізації <g/> .
doc#81 Під великим портретом Сталіна і під малим Косіора <g/> , було це 1935 року <g/> , ми хто сів <g/> , хто став — і запрошений фотограф зняв нас <g/> .
doc#81 Під великим портретом Сталіна і під малим Косіора <g/> , було це 1935 року <g/> , ми хто сів <g/> , хто став — і запрошений фотограф зняв нас <g/> .
doc#81 Гузюк мав баб'яче обличчя й спокій у рухах <g/> , Черепахов у його великих чорних окулярах був увесь Sturm und Drang <g/> , він в'їдався <g/> , вгризався в кожного <g/> , з ким зустрічався <g/> .
doc#81 Мова ставала іграшкою <g/> , але небезпечною іграшкою <g/> , бо в ній був вибуховий матеріял <g/> , що міг кожної хвилини вибухнути й уразити того <g/> , хто грався <g/> .
doc#81 Останнім у переліку <g/> , але <g/> , мабуть <g/> , першим у товаристві був Коля Аносов <g/> , єдиний <g/> , кого пам'ятаю на прізвище <g/> , а це тому <g/> , що він був сином відомого в Харкові професора Аносова <g/> .
doc#81 ( <g/> Тут Федя запитав би <g/> : </p><p> — Юрій Володимирович <g/> , хто це був Макіявеллі <g/> ?
doc#81 Це було прокляте місце <g/> , з якого зникав кожний <g/> , хто ставав на катедру <g/> .
doc#81 <p> Не зважаючи на цю додаткову перешкоду <g/> , дисертація була своєчасно написана <g/> , передрукована на машинці в вимаганій кількості примірників <g/> , доручена офіційним опонентам <g/> , покладена в приступному місці для перегляду всіма охочими <g/> , хто міг би стати не-офіційними опонентами <g/> , і оборону дисертації призначено на 2 червня 1939 року <g/> .
doc#81 Зміст у них не індивідуальний <g/> , він у Радянській Україні був наперед відомий кожному <g/> , хто читає газети <g/> , а хто ж їх не читав <g/> ?
doc#81 Ми з нею добре сприятелювалися <g/> , говорити з нею було легко — як типово для сталінських часів <g/> , ми не розмовляли на політичні теми <g/> , але з несказаного ми просто й легко знали <g/> , щу хто думає і яку шкалу вартостей він має <g/> .
doc#81 <p> З тих <g/> , хто хотів спеціялізуватися з мовознавства <g/> , — як звичайно <g/> , їх була меншість <g/> , — двоє були дуже здібні <g/> , з них могли вийти справжні вчені <g/> .
doc#81 Василь Іванович <g/> , дядя Вася <g/> , як його часом звали <g/> , вмів жити з людьми <g/> , щиро й невимушено прокладаючи шлях до їхнього серця то своєю балакучістю <g/> , то жартом і легким глузом <g/> , але <g/> , бувши добрим і « <g/> своїм <g/> » мало не з кожним <g/> , він ставав справжнім другом тим <g/> , кого вважав за здібніших і тому виділяв <g/> .
doc#81 Проти волі редакторів і тих <g/> , хто за ними <g/> , погляд скеровувався на Захід <g/> , з одчаєм і надією <g/> .
doc#81 Не було це дуже дотепно <g/> , бо тим самим зраджувалося <g/> , хто був сексотом <g/> , але так це йшло <g/> .
doc#81 Викликбли <g/> , очевидно <g/> , всіх тих <g/> , хто потенційно міг би бути залишений у Харкові після відступу і діяти <g/> .
doc#81 Порожнеча ця могла б бути навіть небезпечною <g/> , бо якесь НКВД або щось подібне могло б зацікавитися <g/> , хто це і чому їде туди <g/> , куди ніхто не їде <g/> , і нас забрати <g/> .
doc#81 Та й кому було до журналістичної яскравости в місті <g/> , що лежало майже на лінії фронту і де тисячі падали жертвою голоду й морозу <g/> . </p>
doc#81 Новопризначений ( <g/> ким <g/> ?