Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#76 Струве твердив <g/> , що в Варшаві чи Гельсінках сяк-так ще можна бути причетним до світової культури <g/> , не знавши російської мови <g/> , але він категорично виключав таку можливість для Києва чи Могилева <g/> , Тифліса чи Ташкента <g/> .
doc#76 Відомі слова Струве <g/> : « <g/> Якщо інтелігентська " <g/> українська <g/> " ідея вдарить у народний ґрунт і запалить його своїм " <g/> українством <g/> " <g/> , це загрожуватиме величезним і нечуваним розколом у російській нації <g/> » ( <g/> Струве <g/> , 85. Лапки в середині цитати належать Струве <g/> ) <g/> . </p>
doc#76 Лишалося тільки пробувати знешкодити їх <g/> , звівши на щабель примітивізму й етнографізму і пропагуючи ідею вищости мови й культури російської <g/> .
doc#78 111. Правопис українських слів зберігаю <g/> , за винятком кінцевих ъ <g/> , правопис російського тексту в Павловського модернізую <g/> . </p>
doc#79 Тим то кожний суспільний рух нищить передусім своїх власних максималістів <g/> , як російська революція знищила троцькістів <g/> , французька – якобінців <g/> , англійська – левелерів <g/> , німецька реформація – Томаса Мюнцера <g/> . </p>
doc#79 Зберігся тільки російський переклад <g/> , хто зна <g/> , наскільки точний і повний <g/> . </p>
doc#81 З початком війни 1914 року батько лишився з полком боронити кордони Російської імперії <g/> , а родину евакуйовано в запілля <g/> , і моя мати з старшою сестрою й зі мною вибрала Харків <g/> , де вона провела перед Польщею більшість свого життя <g/> .
doc#81 Він викладав російську мову і літературу <g/> , захоплюючи учнів своєю закоханістю в об'єкт викладання <g/> .
doc#81 <p> Директором третьої гімназії був Гусаковський <g/> , що справляв враження ревного урядовця Російської імперії <g/> .
doc#81 І було це виховання <g/> , і була це освіта <g/> , визволена від будь-яких елементів офіційної передреволюційної політичної ідеології і ще не підпорядковані новій радянській <g/> , за винятком хіба пошани до всього російського й непомічання ( <g/> не ворожнечі <g/> , ні <g/> , просто непомічання <g/> ) всього українського <g/> .
doc#81 Після шкільної науки він закуповував і висилав мені видання першої половини дев'ятнадцятого сторіччя від ленінградських букіністів <g/> : у ті роки я цікавився російським романтизмом <g/> , особливо Марлінським <g/> .
doc#81 <p> Таким був мій бунт проти Романа Якобсона <g/> , що запроваджував засади µанµстеризму <g/> , що втілював російський шовінізм в американську славістику <g/> , рік 1953 <g/> , коли я демонстративно діяв проти його « <g/> порад <g/> » <g/> . </p>
doc#81 Там <g/> , між іншим <g/> , я зустрів своє перше <g/> , поруч Мусі Зуніної <g/> , дитяче кохання <g/> , Женю Гнєдич <g/> , про яку казали <g/> , що вона походить від того Миколи Гнєдича <g/> , що переклав російською мовою « <g/> Іліяду <g/> » ( <g/> 1829 <g/> ) <g/> , а свої блискучі чорні очі й пишне чорне волосся завдячувала матері-грекині <g/> .
doc#81 <p> Знання цього періоду в житті харківської російської драми заслуговує на вивчення тому <g/> , що це було найвище в культурному житті міста і це було тим тлом <g/> , на якому творилася дальша доля « <g/> Березоля <g/> » <g/> , коли його 1925 року переведено до Харкова <g/> .
doc#81 Другою провиною харківської російської драми перед культурою тієї країни <g/> , на території якої театр виріс <g/> , було те <g/> , що він був за самим визначенням і хотів бути тільки відгомоном Москви <g/> , і актори його тільки й мріяли про перехід до Москви <g/> .
doc#81 Та ще поза вузьким практицизмом була російська література <g/> , яку викладав Прозоровський <g/> , один з тієї породи безмежно відданих своїй справі вчителів російської мови й письменства <g/> , які безмежно захоплювалися своїм предметом і часто захоплювали своїх учнів <g/> .
doc#81 Та ще поза вузьким практицизмом була російська література <g/> , яку викладав Прозоровський <g/> , один з тієї породи безмежно відданих своїй справі вчителів російської мови й письменства <g/> , які безмежно захоплювалися своїм предметом і часто захоплювали своїх учнів <g/> .
doc#81 Розмовною мовою в нашій установі була виключно російська <g/> .
doc#81 <p> Ґастролі поодиноких акторів з випадково і наспіх сколоченими трупами мало або некваліфікованих акторів і фактично без режисера й художника явно йшли на спад — у загальній течії обмеження приватної ініціятиви <g/> , — але в мої хемвугільні роки ще наїздили по свою данину швидких заробітків і оплесків своїх « <g/> психопаток <g/> » <g/> , як називано гарячих оплескувачів і покупців фотографій улюбленого актора <g/> , незаступний Блюменталь-Тамарін <g/> , але також і водевілістка Д. Зеркалова <g/> , спеціялізована на ролях « <g/> комічних підлітків <g/> » <g/> , Л. Самборська <g/> , В. Юренєва і зірка раннього російського кіна на Україні В. Максимов <g/> .
doc#81 Виходячи з того <g/> , що комедія висміювала не так і не стільки провінційну адміністрацію <g/> , скільки всю структуру Російської імперії <g/> , Меєрхольд переніс дію до Петербурµу <g/> , барокізував її <g/> , що відкривало можливість і ще ширших <g/> , метафізичних тлумачень <g/> , як також динамізував <g/> , розбивши <g/> , як і в « <g/> Лесе <g/> » <g/> , статичні дії на зміну швидкоминущих епізодів <g/> , як у кіні <g/> .