Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 років я не пригадую ніяких товаришів <g/> . Виглядає так <g/> , що все моє життя відбувалося в родині <g/> , en
doc#81 вражає веµетативну нервову систему <g/> , так удар Вичлінського зрушив мою підсвідомість <g/> .
doc#81 в життя не тільки під час воєн <g/> , а під час так званого « <g/> миру <g/> » <g/> . </p><p> У людському суспільстві
doc#81 , я навіть не усвідомлював собі самого факту <g/> , так воно само собою склалося <g/> . Але коли сьогодні я
doc#81 матері чистив і підмітав кімнати <g/> , які ще не так давно були нашими <g/> , а тепер стали частиною
doc#81 « <g/> творі <g/> » <g/> , тому пізніше <g/> , від 1941 року вона так легко перейшла на українську мову <g/> , тому <g/> ,
doc#81 незаймано й твердо пройти крізь бруд життя і так виховати своїх дітей <g/> . І вона була шанована
doc#81 Тепер серед студентів не було <g/> , мабуть <g/> , нікого з так званого Нагірного району <g/> . Скільки пригадую <g/> , я
doc#81 на ходу до східців вагонів <g/> . </p><p> Та це тепер я бачу так ці речі <g/> , тоді це просто були умови подорожі <g/> ,
doc#81 . Так було <g/> , мабуть <g/> , завжди <g/> , в усякому випадку так буває в двадцятому сторіччі <g/> , а надто в струсах
doc#81 посмішку <g/> ) і оце щасливий у світовому маштабі <g/> , — так я його й назвав у душі зайчиком <g/> , може <g/> , не без
doc#81 , а якби краєзнавство було в пошані <g/> , то так не було б. Лекції його були безсистемні <g/> , а часто
doc#81 парканом <g/> , але за ним нічого не відбувалося <g/> . </p><p> Не так було з спорудженням нового адміністративного
doc#81 й підфарбування історії <g/> , а чи воно справді так було і співробітники Курбаса <g/> , бувши від нього
doc#81 переклади побачили світ <g/> , але певний <g/> , що коли так <g/> , то їхні споживачі так само мало могли в них
doc#81 два <g/> . Думати мені треба було не про те <g/> , сказати « <g/> так <g/> » чи « <g/> ні <g/> » <g/> , а тільки про те <g/> , як знайти
doc#81 вона крутим горбом спустилася до річки Харків і так званого Горбатого мосту <g/> , район скупчення
doc#81 . Ні <g/> , казали вони <g/> , це не може бути помилка <g/> , це так від початку до кінця <g/> . І я <g/> , як викладач <g/> , і вони <g/> , як
doc#81 Оля Островська йшли в своїх роздумах і сумнівах так далеко <g/> , як Гриць Білик <g/> , не знаю <g/> , чи вони мали
doc#81 . Змісту не треба було <g/> , помпезних фасад — так <g/> . Постишев кинув ідею збудувати µрандіозний