Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 При всій любові поета до цього світу — </p><p> Бач <g/> , який широкий <g/> , </p><p> Та високий <g/> , та веселий <g/> , </p><p> Ясний та глибокий <g/> , — </p><p> він сам просить свою товаришку Музу покинути цей світ разом з ним <g/> : </p><p><g/> …
doc#81 Тепер я стояв сам проти своєї долі <g/> , ніхто мене не захищав <g/> , нікому я не міг поскаржитися <g/> .
doc#31 У зовнішньо й <g/> , може <g/> , внутрішньо вимушеному нишпоренні й викриванні « <g/> хвильовизму поза Хвильовим <g/> » автор ніби стає на позиції того злобного афоризму <g/> , що він сам пустив був на адресу Коряка <g/> : « <g/> Не пізнавай життя <g/> , бо тільки через циркуляри спасешся <g/> » <g/> , – і показується раз-у-раз tierisch ernst у своєму виявленні « <g/> клясового ворога <g/> » й « <g/> клясово-ворожої ідеології <g/> » <g/> . </p>
doc#6 Він не приховує <g/> , що багато картин він малював з фотографій <g/> , які попередньо сам робивi <g/> , рідше — інші <g/> .
doc#23 Метлинський <g/> , сам поет і сам романтик <g/> , ще перед виходом у світ « <g/> Снопа <g/> » <g/> , зневажливо пишучи <g/> , що Корсун туди « <g/> набрав малоросійської всячини <g/> » <g/> , застерігав <g/> : « <g/> Але тут же являється і поет істинний <g/> , не нам рівня <g/> …
doc#15 І сам Ріс мимоволі повинен допустити <g/> , що все таки хоч колинебудь може і мовець вкласти в це слово зміст речення <g/> .
doc#50 Перед очима юнака гине його батько <g/> , зникає мати <g/> , гине ввесь рід <g/> , а далі і все село <g/> , ввесь чудесний світ села <g/> , уся його дідизна культура — і тільки випадком врятовується сам Свирид <g/> .
doc#50 І себе вбиває кінець-кінцем і сам Свирид Чичка <g/> .
doc#59 Хіба в гістеричності « <g/> Я <g/> » і редактора Карка не чути вже того пострілу <g/> , яким хвильовизм застрелить сам себе <g/> ? </p>
doc#47 А от риси батькового портрета <g/> : « <g/> страшна батькова розправа <g/> : нагаї й карцер <g/> » <g/> ; батько націляється <g/> , готовий забити Буцила <g/> , того самого <g/> , що його пестила мама <g/> , а далі він безжально продає Буцила різникові <g/> , бо батькові « <g/> завжди було потрібно грошей <g/> » <g/> ; батька діти завжди боялися <g/> ; « <g/> тижневі батькові нагаї <g/> » <g/> , « <g/> коли він гнівається <g/> , то не пам'ятає сам себе <g/> » <g/> ; він устає на ввесь свій довгий зріст і хоче вдарити Іва <g/> ; коли надходить батько <g/> , настає мертва мовчанка <g/> , діти « <g/> затихають <g/> , як в німому царстві <g/> » <g/> ; із своїм малим маєтком- хутором він міг би належати хіба до підпанків <g/> , « <g/> але він жив <g/> , як пан <g/> , на всю губу <g/> , химерив про різні підприємства і пускав гроші в три рукави <g/> » <g/> . </p>
doc#27 Коли <g/> , як виняток <g/> , він впадає в тон порадника <g/> , він сам себе перериває <g/> , як от у листі до Броніслава Залєського ( <g/> російськомовному <g/> ) <g/> : « <g/> Женись <g/> , а иначе идиллия будет вяла <g/> , суха и однообразна <g/> ; а впрочем ты не Улисс <g/> , а я не Ментор <g/> » ( <g/> 1857 <g/> ; подібно в листі 1853 року <g/> ) <g/> . </p>
doc#46 Але він не був і звитяжним « <g/> імператором залізних строф <g/> » <g/> , яким я його собі уявляв і яким <g/> , зрештою <g/> , він сам себе характеризував <g/> .
doc#33 « <g/> Степан відчув <g/> , що лишається сам серед вулиці <g/> , серед суворого <g/> , безжального міста <g/> , сам серед безмежного зоряного світу <g/> , що ясно мінився над ним перед сходом сонця <g/> » <g/> .
doc#33 « <g/> Степан відчув <g/> , що лишається сам серед вулиці <g/> , серед суворого <g/> , безжального міста <g/> , сам серед безмежного зоряного світу <g/> , що ясно мінився над ним перед сходом сонця <g/> » <g/> .
doc#28 Але почуття <g/> , і звичайно щирі й глибокі <g/> , живуть у ній <g/> , хоч автор і старається затушкувати їх врівноважено-холодною формою <g/> , важкими покладами книжкових асоціяцій <g/> , тим тягарем пам'яті <g/> , на який часами він і сам скаржиться <g/> : </p><p><g/> …
doc#49 Син селянський сам скоріш додому </p><p> та вернеться <g/> , ніж ти <g/> , буйненький <g/> , </p><p> довієш <g/> , вітроньку <g/> , в секунду грому </p><p> привіт од гатка-неньки <g/> . </p>
doc#15 ] сам собою відповідає [ <g/> …
doc#65 Я не мав наміру повертатися до теми <g/> , аж поки щось не зміниться в характері або рівні журналу <g/> , що саме тепер кінчив четвертий рік свого життя <g/> , — факт сам собою відрадний <g/> .
doc#73 <p> Цей епізод <g/> , сам собою дрібний <g/> , важливий тим <g/> , що з самого початку лишив об'єднання письменників без власної видавничої бази і тим самим зумовив дальшу видавничу політику МУРу <g/> .
doc#16 У другій статті говориться <g/> : « <g/> Зрештою <g/> , тяжко трактувати його <g/> , який стало сам собі заперечує <g/> .