Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#56 сумнів щодо помий <g/> . ( <g/> Так Міцкєвіч називав свою поезію на російські теми келехом отрути — у XIX
doc#56 мову її солов'їну <g/> » нам як повітря потрібна була поезія Без України <g/> , і нью- йоркчани її дали <g/> . <g/> ) У
doc#56 , не ставши епігоном американської сучасної поезії ( <g/> 1919 року Тичина журився тим <g/> , що поети
doc#62 даного поета <g/> . </p><p> Але це було тільки про поезію і тільки вступ <g/> . А поза тим і після того вивчення
doc#63 справді народним <g/> ) прищеплювати бенгальській поезії форм терцини чи сонету <g/> » <g/> . </p><p> Отже <g/> , випад
doc#63 сил і стилів нашої сучасної прози <g/> . Перейду до поезії <g/> . </p><p> * * * </p><p> Не доводиться тут говорити про
doc#63 побіч неоклясиків <g/> . Без неоклясичного вишколу поезія наша залишилася б на глибоко провінціяльному
doc#63 паддю припечатав неоклясицизм деякі ранні поезії Яра Славутича і твори львівського періоду
doc#63 . Про розклад неоклясицизму найкраще свідчить поезія М. Ореста і Юрія Клена <g/> . </p><p> Поезія Михайла Ореста —
doc#63 боротьбою <g/> ) поета <g/> , випливає і філософія поезії Маланюка <g/> , і її стиль <g/> . Філософія — це передусім
doc#63 — morituri <g/> , і він не знає <g/> , чи від громів його поезії залишиться хоч чорний дим над неповторною
doc#63 Україна - це <g/> , власне <g/> , типова тема еміграційної поезії — від Олеся до Маланюка <g/> . Бо чимала частина т. зв <g/> .
doc#63 . </p><p> Якби треба було штучно виготовити зразки поезії діяметрально протилежної неоклясиці <g/> , — то це
doc#63 тільки вже один крок до штампу і до виродження поезії <g/> . Поезія може жити тільки в постійній взаємодії
doc#63 у Осьмачки речі грубого побуту знову входять у поезію — корови <g/> , чайники <g/> , таборові коридори — життя
doc#63 Барчиної поезії <g/> . Бо він повертає нашу поезію і до джерел українського символізму —
doc#63 глибока національна органічність Барчиної поезії <g/> . </p><p> Поезії Барки не завжди відшліфовані <g/> ,
doc#67 очі <g/> , це повне чи часткове усунення мотивації <g/> . У поезії Боровиковського нам здається <g/> , що ми бачимо
doc#67 , як пустиня в Тарнавського <g/> , в першому рядку <g/> : поезія починається <g/> : « <g/> Ой кряче ворон <g/> , негодоньку чує <g/> »
doc#67 настанова і принцип взаємодії двох складників поезії в суті речі однакові <g/> . </p><p> Можна було б далі вести це