Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Четвертий — про нього можна б і не казати <g/> , бо на Україні він ніколи своїм і опереним не був <g/> , пробував його прищепити Петербург у XVIII — XIX сторіччі <g/> , а тепер пропонує прищепити Київ <g/> , про наслідки говорити тут рано <g/> , суть цього шляху — пересічність і добробут <g/> . </p>
doc#8 Пригадую <g/> , як майже по-дитячому радів Петров-Бер <g/> , коли <g/> , після уважних студій над Монтеск'є та іншими мислениками XVIII сторіччя <g/> , він дійшов висновку <g/> , що вже там « <g/> лежить увесь Маркс <g/> » <g/> . </p>
doc#9 Коли ( <g/> кажу тут про час від XVIII ст <g/> .
doc#9 <p> Ця чернігівська традиція української літературної мови не згасла одночасно з ліквідацією Гетьманщини <g/> , а плекалася або давалася взнаки протягом усього XVIII <g/> , а почасти й на початку XIX ст <g/> .
doc#9 Характеристична деталь <g/> , що свідчить про збереження цієї традиції <g/> , є та <g/> , що в історичних творах кінця XVIII — початку XIX ст <g/> .
doc#9 <p> Становище починає змінюватися на межі XVIII і XIX ст <g/> .
doc#9 Переємність між мовою літератури XVIII і XIX ст <g/> .
doc#10 Академии Наук <g/> , XVIII <g/> : 4 <g/> , 1913 </p><p> 24 <g/> ) Зародки такої настанови є вже в 2 <g/> , 191. Свєнціцький говорив про подібність ( <g/> південно- <g/> ) українських і південноросійських говірок у перетворенні ненаголошеного е на и ( <g/> напр <g/> .
doc#15 Саме тому ми і знайдемо далеко частіше і цікавіше використання називних речень <g/> , приміром <g/> , у Шевченка <g/> , ніж у деяких російських поетів XVIII сторіччя <g/> , хоч би у Ломоносова або Сумарокова <g/> , не зважаючи на те <g/> , що останні жили і творили задовго до Шевченка <g/> .
doc#15 Автор посилається на те <g/> , що в газетах XVIII сторіччя вказівки місця і часу <g/> , а в книжках того ж періоду назви розділів даються не в формі називних відмінків <g/> , а за типом <g/> : Из Москвы <g/> , от 24-го декабря або О знаменательных частях слова <g/> .
doc#15 - Ю. Ш. <g/> ] відсутні в газетній <g/> , так званій діловій і науковій мові XVIII ст <g/> .
doc#18 ( <g/> XVIII <g/> ) </p><p> Що гірше <g/> : самостійність буде куплена ціною ненависти до інших богів і народів і ненависти від інших націй <g/> : </p><p> Та ненависть <g/> , найтяжча з усіх <g/> , </p><p> « <g/> Задля іншого бога <g/> » <g/> , </p><p> Бач <g/> , як кублиться біля того Храмового порога <g/> !
doc#18 ( <g/> XVIII <g/> ) </p><p> Осяйна мрія Мойсеева про рай у своїй здобутій державі <g/> , купленій ціною лютих зречень і страждань <g/> , обертається початком ще гірших зречень і ще тяжчих страждань <g/> , з перспективою кінець-кінцем руїни тієї держави й нового <g/> , ще ганебнішого й ще нестерпнішого рабства <g/> .
doc#18 » ( <g/> XVIII <g/> ) </p><p> Це кінець Мойсеевого життя <g/> , бо заперечене <g/> , й поламане <g/> , й відкинене те <g/> , що тримало його серед живих <g/> , іцо було сенсом і метою його існування <g/> .
doc#18 Переборення цієї концепції приходить у кризі <g/> , що знаходить свій найвищий вираз у кінцівці розділу XVIII <g/> , — « <g/> Одурив нас Єгова <g/> !
doc#25 179 <g/> ; М.Левченко в Записках Історично-філологічного відділу ВУАН XVIII <g/> , ст <g/> .
doc#40 Ось що пише з цього приводу французький філософ XVIII ст <g/> .
doc#45 В автобіографічному листі до Адольфа Патери ( <g/> 1886 <g/> ) він пише <g/> : « <g/> По происхождению с отцовской и материнской сторони я принадлежу к тому меньшинству Малороссийского козачества <g/> , которое в течение XVIII века получило права Российского дворянства <g/> " ( <g/> Лешка 56 <g/> ) <g/> ; " <g/> В раннем детстве подолгу живал на другом хуторе <g/> …
doc#45 Крига рушила 1887 р. <g/> , після того як у журналі надруковано коротку нотатку Н. С ( <g/> умцова <g/> ) " <g/> По поводу тридцатилетия служебной деятельности А. А. Потебни ( <g/> в Харківському університеті <g/> ) " ( <g/> XVIII <g/> , 567-572 <g/> ) <g/> .
doc#45 На неї склалося три сторінки впровідних завваг та п'ятдесят кілька сторінок старого тексту <g/> , предмет дослідження цілком невтральний <g/> : " <g/> Малорусские домашние лечебники XVIII в." </p><p> А втім <g/> , одна фраза в листі до Ягіча ( <g/> листопад 1880 <g/> ) дозволяє припустити <g/> , що Потебня був у курсі діяльности Громади і її неофіційного лідера В. Антоновича <g/> : " <g/> Еще неизвестно <g/> , возвратится ли Антонович из заграницьі на своє место <g/> , не знаю <g/> .