Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 <p> Щоб розв'язати цю явну суперечність <g/> , Ріс удається до твердження <g/> , що слово збагачується тут до ступеня речення не мовно <g/> , і навіть не в мислі мовця <g/> , а тільки в сприйнятті слухача ( <g/> або читача <g/> ) <g/> , який " <g/> здобуває з супровідних обставин потрібне для того <g/> , щоб змогти вивести [ <g/> herauslesen <g/> ] повідомлення з голого уявлення <g/> " <g/> ; " <g/> це саме слухач є той <g/> , хто в переданому значенні слова знаходить зміст речення <g/> , вкладає його в почуте або прочитане [ <g/> hineinhört oder herausliest <g/> ] " <g/> .
doc#40 Одні з них <g/> , з іменниковими й числівниковими корелятами в відповіді <g/> , відміняються тільки в відмінках <g/> : хто <g/> , що <g/> , скільки <g/> ; інші <g/> , з прикметниковими корелятами <g/> , — в родах <g/> , числах і відмінках <g/> : який ( <g/> про властивість предмета <g/> ) <g/> , чий ( <g/> про приналежність предмета <g/> ) <g/> , котрий ( <g/> про місце предмета за порядком <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Додаймо до цього <g/> , що мова творів Лесі Українки все-таки ніколи не стає « <g/> галицькою <g/> » <g/> , що вона ввесь час міцно зв'язана з традиціями клясичної української літературної мови <g/> , вирослої з мови Шевченка і « <g/> Основи <g/> » <g/> , і ми зможемо висунути твердження <g/> , що Леся Українка в мові своїх творів свідомо й досить послідовно здійснювала той ідеал <g/> , ту програму розвитку мови на много-діялектній основі з умовою <g/> , щоб мова ця лишалася всеукраїнською <g/> , а не була вузькольокальною <g/> , який ( <g/> ідеал <g/> ) і яку ( <g/> програму <g/> ) вона зформулювала <g/> , як ми бачили <g/> , ще в першій половині дев'ятдесятих років у листі до Й. Маковея <g/> . </p>
doc#40 <p> Натомість одначе ці прикметникові займенники <g/> , на відміну від звичайних прикметників <g/> , часто і легко узгоджуються не тільки з іменниками <g/> , а і з прикметниками ( <g/> так само <g/> , як і займенник який <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#9 Вона <g/> , насамперед <g/> , відкидає обвинувачення в тому <g/> , що тогочасна українська літературна мова мала штучний характер <g/> : « <g/> Наша новітня літературна мова може показатися видуманою <g/> , робленою <g/> , знеповажаючим критикам перш усього через те <g/> , що вона виявляє велику силу власне таки народних слів <g/> , тільки невідомих <g/> »1. Це удар по І. Нечуєві-Левицькому <g/> , який <g/> , дарма що в теорії визнавав участь усіх говірок у розвитку літературної мови <g/> , практично відкидав як ненароднє все <g/> , що не входило до мовного узусу милої його серцю Надросянщини <g/> .
doc#92 Шведам справа якогось чужинця <g/> , який <g/> , до того ж <g/> , хотів покинути країну <g/> , зовсім не боліла <g/> .
doc#31 До певної міри це стосується і до Дмитра Донцова і напевне до Євгена Маланюка <g/> , який <g/> , добираючи статті до збірки вибраного <g/> , добру чверть віддав постатям російської культури <g/> .
doc#60 вийшов словник під редакцією Калиновича <g/> , словник <g/> , який <g/> , досить слушно <g/> , був названий одним з авторитетів в українському мовознавстві не російсько-українським <g/> , а російсько-російським словником <g/> . </p>
doc#16 НКВД вважає за українського націоналіста вчителя <g/> , який <g/> , закінчивши лекцію української мови <g/> , на перерві далі говорить з учнями по-українськи <g/> .
doc#81 Але ми говорили про се й про те <g/> , нічого значущого <g/> , і я вже думав <g/> , що причарував серце жондци <g/> , який <g/> , зрештою <g/> , був таким чемним <g/> , як тільки поляк уміє <g/> .
doc#40 З займенників постають такі сполучники <g/> , як що <g/> , чий <g/> , який <g/> , котрий <g/> , де <g/> , куди <g/> , коли <g/> , доки <g/> , поки <g/> , так <g/> , то <g/> .
doc#63 Але <g/> , коли абстрагуватися від блискавичної появи Антонича <g/> , який <g/> , мовляв С. Гординський <g/> , « <g/> носив <g/> …
doc#93 Це був тріюмф театру і — в тих обставинах — тріюмф вільного мистецтва <g/> , творчого духу <g/> , тріюмф <g/> , який <g/> , може <g/> , однаково переживали публіка і театр <g/> . </p>
doc#9 Треба тільки застерегти <g/> , xщо іронічне ставлення до цього типа ( <g/> який <g/> , можливо <g/> , становить собою портрет <g/> , зроблений з конкретного оригіналу <g/> , що тоді жив <g/> ) <g/> , яке випливає у В. Винниченка з його соціял-демократичних позицій <g/> , не дуже правдиве об'єктивно <g/> , бо історично Скалозуби були на той час — говоримо тут про їхню ролю в розвитку української літературної мови в її розмовних виявах — прогресивні <g/> .
doc#40 Звичайно в ролі показника неозначености вживається займенник один або який <g/> , напр <g/> .
doc#59 Він був тим сильним <g/> , який <g/> , не бувши обмежений ані почуттям <g/> , ані потужним розумом <g/> , робиться хижаком <g/> . </p>
doc#81 Евакуювався на схід Іван Пільгук <g/> , який <g/> , не маю сумніву <g/> , в почуваннях своїх не був далекий від « <g/> директора <g/> » нашої « <g/> школи <g/> » <g/> , Катерини Іванівни <g/> , і який час від часу спромагався в роки відлиг на трохи сміливіший крок <g/> , як от <g/> , приміром <g/> , 1969 року видання « <g/> вибраного <g/> » ( <g/> себто безжалісно обкраяного <g/> ) Панька Куліша з тим <g/> , щоб кожного разу проходити жорстоку « <g/> проробку <g/> » за націоналізм <g/> .
doc#40 <p> Подібне емоційно-модальне значення в українській мові можуть мати також займенники той <g/> , який <g/> , один <g/> , коли вони виступають у ролі <g/> , близькій до артикля <g/> .
doc#1 Це поезія апокаліпсису <g/> , який <g/> , однак <g/> , веде не до кінця світу <g/> , а до ідилічного майбутнього царства справедливости <g/> ; поезія ненависти <g/> , що плине з надміру любови <g/> ; поезія мучеництва <g/> , яке людина приймає добровільно заради інших і котре намагається компенсувати наругою над іншими <g/> .
doc#15 <p> Єдине <g/> , що прийнято майже всіма <g/> , це запропонований Пєшковським поділ на три типи <g/> , який <g/> , однак <g/> , викликає у нас певні сумніви <g/> . </p>