Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Можна стимулювати ворожі вислови <g/> , батьківщина подарує <g/> , але приписувати іншому те <g/> , чого він не казав <g/> , не треба <g/> , « <g/> все по закону <g/> » <g/> .
doc#0 Не знати <g/> , хто був винен і хто чого домагався <g/> , але сумирними <g/> , погашеними ці родинні чвари не були <g/> .
doc#2 <p> Треба бути справді великим поетом і треба твердо знати <g/> , чого хочеш <g/> , щоб не нагородити пишними епітетами ці південні овочі <g/> , ці пишні виноградні лози <g/> , цю розкішну збрую <g/> , блиск цього срібла <g/> .
doc#4 Під « <g/> новими <g/> » поезіями ретельно поставлені дати років <g/> , чого нема під « <g/> старими <g/> » <g/> .
doc#4 Але на яких терезах можна зважити <g/> , чого більше було в її образі України — політичної програми <g/> , тути за молодістю й дитинством чи любови до краєвиду інших далечей і нездійсненної мрії зануритися в іншу добу <g/> ?
doc#4 Так і кортить додати <g/> , що стиль цей не сходить на суму засобів <g/> , і має в собі щось <g/> , що стоїть поза тими засобами <g/> , щось <g/> , без чого <g/> , власне <g/> , нема поезії <g/> , як без води нема життьових умов для рослин і істот <g/> , а ця вода проливається з хмар і хмарин <g/> , а їхня форма непередбачена й неповторна і не може бути подиктована людським розумом — як і сама поява чи не-поява тих хмар <g/> .
doc#6 Як у серійних коміксах ( <g/> до чого я повернуся далі <g/> ) <g/> .
doc#6 Ми не знаємо <g/> , наприклад <g/> , чи він мав якусь бібліотеку і <g/> , якщо мав <g/> , з чого вона складалася <g/> .
doc#6 Але воно було далеко від будь-яких стилізацій <g/> , воно було мистецтвом двадцятого століття <g/> , і то не тільки в таких рисах <g/> , як прояви абстракціонізму <g/> , сюрреалізму <g/> , експресіонізму й чого там ще <g/> , а передусім у своєму еклектизмі <g/> , в своїх суперечностях <g/> .
doc#7 До чого стосується « <g/> немов би спогад <g/> » і так далі <g/> : чи це шлях слав гомін <g/> , немов спогад <g/> ?
doc#7 До чого стосуються слова « <g/> про весну неодцвітну <g/> » <g/> : спогад і веселість про весну <g/> ?
doc#8 Часто в мене було враження <g/> , що він більше думає не про те <g/> , що сказати <g/> , а про те <g/> , чого не сказати <g/> , не договорити <g/> .
doc#8 Але в науці і публіцистиці Петрова обережність дала йому те <g/> , чого він хотів <g/> : його шанували <g/> , але не розуміли <g/> .
doc#8 Якби мене запитали <g/> , що таке есеї <g/> , я сказав би <g/> : есей — це такий літературний жанр <g/> , який бачить у дійсності те <g/> , чого люди в ній звичайно не бачать <g/> , і цю одну сторону унаочнює і уопуклює так <g/> , що стає вона нібито цілою дійсністю <g/> .
doc#9 Спочатку запеклий прихильник і навіть апологет Галичини ( <g/> « <g/> Я так набрид навіть своїм найближчим приятелям своїми непрестанними розмовами про Галичину <g/> , що мене прозвали Михаїл Галицький <g/> »2 <g/> , — згадував він про ці часи <g/> ) <g/> , він потім <g/> , побувавши в Галичині <g/> , різко змінює своє ставлення до Галичини взагалі <g/> : « <g/> Галичина така <g/> , як вона є <g/> , не може нам послужити ні до чого <g/> , а сама мусить бути перше зреформована <g/> »3. І <g/> , видимо <g/> , виявляючи цим приховано своє глибоке невдоволення галичанами <g/> , залюбки Цитує лайливу характеристику їх <g/> , нібито одержану ним у листі від одного українця <g/> : « <g/> Господи <g/> !
doc#9 Олена Пчілка приймає його погляд <g/> , що при збагачуванні літературної мови потрібне передусім « <g/> граматичне розширювання <g/> » <g/> , себто словотворення відомими в народній мові формантами2. </p><p> Але вона не відкидає й того <g/> , чого смертельно боявся І. Нечуй-Левицький <g/> : позичень і кування нових слів <g/> .
doc#9 »3 </p><p> І далі Олена Пчілка подає свій погляд на позичання з чужих мов взагалі і на стосунки української мови з польською зокрема <g/> : « <g/> З другого боку <g/> , коли здибується у чужій літературі слово <g/> , котре нічим не противить ні лексичному складові <g/> , ні фонетичній вимові нашій настільки <g/> , що зовсім має подобу нашого українського слова <g/> , — тільки ще не ужитого в нашім письмі <g/> , — для чого ж би мали ми цуратись його <g/> ?
doc#9 Маємо на увазі такі рядки з листа Лесі Українки до Йосипа Маковея з 16.01.1894 р. <g/> : « <g/> Я тільки думаю <g/> , що зовсім нема чого ставити питання про перемогу того чи іншого діялекта <g/> , адже літературна мова мусить витворитись з усіх діялектів <g/> , без жадного насильства <g/> , сварки й колотнечі <g/> .
doc#9 24 <g/> ) <g/> ; розпука ( <g/> туга <g/> ) <g/> , недоброзичливість <g/> , назва ( <g/> назвище <g/> , — власне українізований варіянт галицького і польського назвисько — nazwiska <g/> ) <g/> , ріг ( <g/> угол <g/> ) ( <g/> 26 <g/> ) <g/> ; крок ( <g/> ступінь <g/> ) <g/> , майже ( <g/> сливе <g/> ) <g/> , ухилитись ( <g/> одхилитись <g/> ) <g/> , сучасний ( <g/> сьогочасний <g/> ) <g/> , відродження ( <g/> одродіння <g/> ) ( <g/> ЗО <g/> ) <g/> ; відмовити <g/> , спіткати <g/> , замислитися ( <g/> 38 <g/> ) <g/> ; передплата <g/> , відсотки <g/> , остаточно <g/> , співчуття <g/> , співробітник ( <g/> сутрудовник <g/> ) <g/> , рухливість ( <g/> во- рушливість <g/> ) ( <g/> 45 <g/> ) <g/> ; пристосувати ( <g/> примитикувати <g/> ) <g/> , змагання до чого ( <g/> 46 <g/> ) <g/> ; прагнути ( <g/> жадати <g/> ) <g/> , перешкода ( <g/> завада <g/> ) <g/> , злочинець ( <g/> лиходій <g/> ) <g/> , зупинитися ( <g/> опинитися <g/> ) <g/> , оздоблений ( <g/> прикрашений <g/> ) <g/> , постійний ( <g/> завсідній <g/> ) <g/> , обговорювати ( <g/> оббріхувати <g/> .
doc#9 <p> Бракує українських слів І. Нечую-Левицькому і тоді <g/> , коли треба відтворити абстрактні поняття <g/> , особливо ті <g/> , що пов'язані з новітнім культурним життям <g/> , і тут він теж раз у раз змушений удаватися до російської мови як джерела <g/> , звідки можна надолужити те <g/> , чого бракує в його індивідуальній мові ( <g/> але не тогочасній українській літературній мові <g/> ) <g/> .