Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Мартіян <g/> » <g/> , IX <g/> , 172 <g/> ) <g/> ; все — завжди <g/> , ввесь час ( <g/> « <g/> І в горі <g/> , і в радощах все були вкупі <g/> » — « <g/> Ніобея <g/> » <g/> , II <g/> , 108 <g/> ; пор <g/> .
doc#74 [ <g/> 82 <g/> ] Приблизно в той самий час ( <g/> березень 1927 <g/> ) П. Любченко вимагає повної совєтизації Академії <g/> , [ <g/> 83 <g/> ] а дещо пізніше Л. Каганович висловлює бажання бачити Академію « <g/> визвол [ <g/> eною <g/> ] з-під буржуазної ідеології <g/> » <g/> .
doc#7 Бездієслівні речення нормальні в певних випадках у теперішньому часі <g/> , але друге речення вказує такою ж мірою на теперішній час ( <g/> пильнує <g/> ) <g/> , як і на минулий ( <g/> звели <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 ще є час <g/> ) <g/> .
doc#40 Час дієслова показує <g/> , коли відбувається те <g/> , що показане дієсловом <g/> ) супроти моменту розмови <g/> : перед моментом розмови ( <g/> минулий і передминулий час <g/> ) <g/> , одночасно або бодай у межах того періоду <g/> , до якого належить розмова ( <g/> теперішній час <g/> ) або після розмови ( <g/> майбутній час <g/> ) <g/> .
doc#81 <p> Ця дитячо-наївна релігія визрівала в мені ще в радянський час <g/> , але тоді я був її самотнім носієм <g/> , і тільки поодинокі вислови в дусі її могли коли-не-коли вирватися в розмові з ближчими мені людьми <g/> , такими нечисленними <g/> , та й мені самому вона була дуже туманна й аморфна <g/> .
doc#53 <p> У свій час <g/> , в 60-х роках XX ст <g/> .
doc#84 Наших поетів <g/> , що хочуть стати поза часом <g/> , що діють <g/> , не зважаючи на час <g/> , він розглядатиме таки все-таки у перспективі нашої доби <g/> .
doc#72 Після радянської окупації у вересні 1939 р. нова влада відразу <g/> , без жадного обговорення <g/> , запровадила київські норми ( <g/> такі <g/> , які існували в той час <g/> , див <g/> .
doc#20 <p> Потім ми розлучилися на довгий час <g/> , до кінця війни і добре після того кінця <g/> .
doc#61 Та минає час <g/> , забирає гору звичка <g/> , стається взаємне пристосування <g/> , — і шлюб робиться « <g/> нормальним <g/> » <g/> .
doc#10 Поза тим треба пам'ятати <g/> , що багато термінологічних словників <g/> , де Курило не виступає офіційним упорядником <g/> , пройшли через її руки <g/> , особливо в той час <g/> , коли вона ( <g/> Див <g/> .
doc#40 , у дальшому уривку <g/> , подаючи образ знесиленої через брак ґрунту смерічки <g/> , вирослої на скелі <g/> , автор ніби переноситься в час <g/> , коли вона тільки закорінювалася <g/> : « <g/> Вода нанесла землі жмінку — і от росте вже в щілині зелененька смерічка <g/> , радуючися наївно своїми блідозеленими пучечками <g/> .
doc#65 Мої студії припали на час 1928—1931. Це був той божевільний час <g/> , коли ламано людську й національну гідність <g/> , коли ставлено село на коліна <g/> , винищувано тих <g/> , хто колись належав до інших партій <g/> , здушувано опозицію у власній партії <g/> , уніфіковано мислення <g/> , висаджувано в повітря церкви <g/> , обрубувано зв'язки з закордоном <g/> .
doc#56 <p> ( <g/> в автора не крапки <g/> , а слово повністю <g/> ) <g/> , і завершується <g/> , ніби в перифразі з Достоєвського <g/> , мрією про час <g/> , коли на землі не буде росіян <g/> : у вірші « <g/> Кацапам <g/> » Смотрич пише <g/> : </p><p> Мені від вас належиться вінець <g/> ! </p>
doc#43 Вибір тла для портрета героя <g/> : « <g/> Мистець-маляр <g/> , далекий від перевірочної комісії <g/> , засвітив би небо червоного кольору і три хрести з розіпнутими страсто- терпцями <g/> ; нехай би віяло незносимою скорботою <g/> , — в час <g/> , коли роздерлась храмова завіса <g/> .
doc#31 Сталінські методи не були ясні в початкові роки літературної дискусії <g/> , вони кристалізувалися поступово <g/> , і повне усвідомлення їх у пізніший час <g/> , на початку тридцятих років <g/> , стало <g/> , поза всяким сумнівом <g/> , однією з причин духового <g/> , а далі й фізичного самогубства Хвильового <g/> .
doc#40 <p> Орудний відмінок часу здебільшого означає повторюваний час <g/> , напр <g/> .
doc#62 Тут можливості невичерпні <g/> , а потреба пекуча <g/> , - бо в міру того <g/> , як іде час <g/> , недавно сучасне стає історією <g/> , - а історія потребує джерел <g/> .
doc#81 Тоді я це <g/> , може <g/> , відчув <g/> , але не усвідомив ні в той час <g/> , ні багато років пізніше <g/> .