Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 <p> Цілком аналогічний приклад ( <g/> тільки не в минулому часі <g/> ) <g/> : </p><p> Хоч і навернеться який проїзжающий <g/> , він усіх повигонить <g/> , п'є <g/> , гуляє <g/> , </p><p> музика та співи <g/> : пляшки <g/> , вікна б'є. </p><p> ( <g/> Г. Квітка-Основ'яненко <g/> , « <g/> Козир-дівка <g/> » <g/> ) </p><p> Особливо цікаве використання називних речень у Шевченка <g/> .
doc#81 <p> Так десь у серпні 1927 року скінчився вже безповоротно етап мого життя службовцем ( <g/> тільки війна привела мене згодом до адміністративних установ <g/> , спершу в Харкові <g/> , потім у Львові <g/> , але це не було вже життьовою кар'єрою <g/> , це було тільки одним із способів перебути чужу мені війну <g/> , де я не хотів і не міг належати ні до однієї з сторін <g/> ) <g/> .
doc#27 Серед листів Квітчиних ( <g/> як вони репрезентовані в його шеститомовній збірці творів радянського видання <g/> ) тільки листи до Шевченка писані по-українськи <g/> , 4 з загального числа 91. Правда <g/> , маємо від Квітки « <g/> Листи до любезних земляків <g/> » ( <g/> 1839 <g/> ) <g/> , але це літературна стилізація <g/> , а не справжні послання від людини до людини <g/> . </p>
doc#85 Це ті самі процеси ( <g/> sie sind die nämlichen <g/> ) <g/> , тільки розглядені з двох протилежних поглядів <g/> .
doc#31 Тристилевість <g/> , характеристична для памфлетів Хвильового <g/> , – невтральний стиль <g/> , жарґон <g/> , ліричні партії <g/> , – ціхує й раннього Бєлінського <g/> , тільки гра тут далеко складніша у Хвильового <g/> , що робить алюзії до власної ліричнооповідної прози <g/> , тоді як Бєлінський оперує досить засмальцьованими штампами клясичної й романтичної надто невисокого рівня патетики <g/> .
doc#81 Зрештою <g/> , вони не були нічого варті <g/> , тільки як було їх здобувати <g/> ?
doc#40 , у романі Уласа Самчука <g/> , звідки взято наш перший приклад <g/> , оповідь ведеться від автора <g/> , отже <g/> , займенника я він мусив би вживати <g/> , тільки кажучи про себе <g/> .
doc#32 У нас виходить багато видань <g/> , які є <g/> , власне <g/> , тільки задрукованим папером <g/> .
doc#68 Позірне борсання Стуса в суперечностях власних настроїв і висновків — це <g/> , звісно <g/> , тільки шлях до самовороття <g/> , самособоюнаповнення <g/> .
doc#81 Теж зима <g/> , мокрий день з мокрим снігом <g/> , теж окупанти <g/> , тільки не німецькі <g/> , теж місто зсунене в заштатність <g/> , людей <g/> , правда <g/> , більше на вулицях <g/> , зрідка проповзе трамвай <g/> , але все якесь несправжнє <g/> , недоречні горби й узвози <g/> , безглуздий замерзлий Дніпро <g/> , безглузда пустеля низинного лівого берега <g/> …
doc#22 Він зрозумів сенс епохи убивць і тому не діє <g/> , лишається пасивним <g/> , тільки виголошує чудові поетичні оповідання <g/> .
doc#9 Це по-хорватськи або по-словацьки <g/> , тільки не по-нашому <g/> : ну <g/> , прочитайте самі хоч одну передову статтю <g/> : " <g/> Суспільний рух з протягом часу набрав такої сили і прибрав таку форму <g/> , що уряд наш <g/> " і т. д. Ну <g/> , хто розбере цю фразу <g/> ?
doc#81 Ми не заповняли ніяких анкет <g/> , у нас не питали про родовід і професію <g/> , тільки коротко запитали <g/> , чому до Львова <g/> , і <g/> , діставши відповідь <g/> , що маємо там рідних ( <g/> що було брехня <g/> ) і знайомих ( <g/> що було брехня у випадку моїх супутників <g/> ) <g/> , ми віддали свої пашпорти і за яких п'ять чи десять хвилин одержали їх назад з новими штампами <g/> .
doc#40 <p> Наростки -ач ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -уч ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -ащ ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -ущ ( <g/> ий <g/> ) <g/> , завжди наголошені <g/> , мають у головному таке ж значення <g/> , як і розглянені перед цим <g/> , тільки забарвлені дещо інтимніше <g/> , подекуди навіть можуть мати нюанс прихованої симпатії ( <g/> тоді <g/> , коли основне значення прикметника має позитивне забарвлення <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#61 Як це часто — ох <g/> , і як же часто — буває <g/> , еміґраційна література повірила в це і стала наслідувати це цілковито <g/> , тільки <g/> , звичайно <g/> , замінивши промфіннлян чи соціялістичну батьківщину на визволення України <g/> .
doc#40 <p> В однині <g/> , навпаки <g/> , роди розрізняються чітко <g/> , тільки середній рід подеколи наближається до чоловічого <g/> , а саме в давальному і місцевому відмінку типове закінчення чоловічого роду -ові ( <g/> -еві <g/> ) подеколи переноситься на середній рід <g/> , особливо часто при наявності наросткового -к- <g/> , напр <g/> .
doc#9 Звідтам надіялись ми приобрісти в час теперішного язикового розвою тоє <g/> , що нам ілі вовся не стає <g/> , ілі <g/> , що у нас не точно єсть розвите <g/> ; навзаїм же ради ми били хоть би показати братной Україні наш домашній плод <g/> , щосьмо его с трудом духа під отмінними обстоятельствами із себе возростили <g/> »4. Як бачимо <g/> , і консервативні елементи в той медовий місяць молодого українського слова згодні йти на зближення з цим словом <g/> ; тільки народовці ладні переймати його цілком <g/> , а консервативні елементи згодні тільки доповнювати ним те <g/> , що визнають за прогалину в виробленій ними мовній системі орієнтованого частково на Москву <g/> , а частково на норми ще Мелетія Смотрицького язичия <g/> . </p>
doc#19 Це вірш на службі мислі <g/> , і цим він докорінно різниться від типового українського вірша другої половини XIX сторіччя <g/> ; тільки в П. Куліша подеколи можна знайти наближення до такої будови вірша <g/> .
doc#50 Тому у нього нема контрасту лексики абстрактної і конкретної <g/> , плач може бути в нього перестояний <g/> , люди можуть вступити в хату « <g/> в башликах і в завірюсі <g/> » <g/> , а співрозмовники самотнього поета « <g/> тільки Бог та ті кущі <g/> , що ще ростуть під гаєм <g/> » <g/> .
doc#40 <p> Може бути і протилежний підхід <g/> : мовець не хоче зразу розкривати вирішального <g/> , він готує появу його всім реченням <g/> , розкриваючи « <g/> таємницю <g/> » тільки на самому кінці речення <g/> , щоб найбільше вразити слухача <g/> .