Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Справи з моїм шлунком тепер не були такі погані <g/> , як десять років тому <g/> , але цілком добрі вони не були <g/> .
doc#72 <p> Увось нарис <g/> , як і решта запланованого тому <g/> , був написаний англійською мовою <g/> .
doc#3 <p> </doc> </p><p> Року Божого 1952 <g/> , без малого півсторіччя тому <g/> , вийшла моя книжка про український числівник на загальнослов'янському тлі <g/> .
doc#91 Але питання не в тому <g/> , де вона починається <g/> , а як далеко вона сягає <g/> .
doc#100 Доживете до моїх 85-ти <g/> , переконаєтеся <g/> , що то є. Ще років 15 — 20 тому <g/> , коли мені треба було написати невелику статтю чи рецензію <g/> , я сідав за друкарську машинку вранці <g/> , а під вечір виймав останню сторінку <g/> .
doc#40 Синтаксичні властивості складених числівників визначаються також їх останнім членом <g/> ; тому <g/> , коли останній член один <g/> , — іменник уживається в однині <g/> , напр <g/> .
doc#34 <p> І тому <g/> , коли поет відкидає ті форми явищ і ту позірність <g/> , які перешкоджають бачити сутність <g/> , ми не протестуємо проти цього <g/> , а приймаємо це <g/> .
doc#21 , зрівноважене <g/> , атрагічне й апатетичне <g/> ” і тому <g/> , мовляв <g/> , додав він <g/> , “ <g/> Захід <g/> , зформований на основі індивідуального трагізму <g/> .
doc#65 Звичайно <g/> , замовчана суть дискусії про ґ зовсім не в низькій частоті й дублетах <g/> , а в тому <g/> , про що Русанівський не згадує <g/> , — що ґ нема в російській абетці <g/> .
doc#4 <p> Тільки ж сучасний світ і сучасна людина не здатні на послідовну ідилію ( <g/> нагадаю <g/> : « <g/> Ми тепер понурі і завзяті <g/> » <g/> ) <g/> , і в ідилію вкрадається зрада <g/> , уявна <g/> , як у Штравсовому « <g/> Інтермеццо <g/> » <g/> , чи й справжня — </p><p> Так страшно зробитись нелюбою </p><p> тому <g/> , хто застував цілий світ <g/> . </p>
doc#71 Псалом ХІ говорить лише про порятунок побожних від ворогів <g/> : “ <g/> Задля горя нужденних і зідхань бідних ось я встану <g/> , – каже Господь <g/> , – я дам спасіння тому <g/> , хто його прагне <g/> ” <g/> . </p>
doc#81 Питання тільки в тому <g/> , чи така настанова й така практика в Гершельмана були наслідком шкідництва чи просто гуманности й лібералізму ( <g/> які й могли були привести його <g/> , самооманно <g/> , до червоних <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 <p> Психологічний парадокс полягав у тому <g/> , що <g/> , вибираючи друге місце і другий сорт напарника <g/> , я в глибині душі був переконаний <g/> , що заслуговую на перше місце і на найблискучішого напарника <g/> , і не тільки я був у цьому переконаний <g/> , а і був певний <g/> , що <g/> , саме обравши такі самообмеження <g/> , я стану найпомітнішим <g/> , першим <g/> , що інші не зможуть не звернути на це уваги і що самі вони чи саме життя винесе мене на перше місце <g/> , що мої гідності будуть визнані <g/> , що світ скаже <g/> , що за скромністю ховається щось справді визначне <g/> .
doc#81 Справа в тому <g/> , що <g/> , як я собі уявляв <g/> , вони будуть бажати лишитися в шпиталі <g/> , поки перейде фронт <g/> .
doc#7 І <g/> , зрештою <g/> , — почасти через ці обставини <g/> , а почасти тому <g/> , що автор — поет — це поезія <g/> , а не колопоетичні прописи <g/> .
doc#73 Особливість даного твору в тому <g/> , що автор насмілився перенести цю тему з історичної й географічної далечини в близькі до нас роки і обставини <g/> , зв'язати з конкретними ідеологічними й політичними течіями <g/> , що й тепер мають сильний вплив в українській еміграції <g/> . </p>
doc#27 Парадоксальність ситуації полягає в тому <g/> , що багатьма боками своєї політичної програми <g/> , якщо так його погляди назвати <g/> , Куліш куди ближчий до панівних тепер поглядів у радянській імперії <g/> , ніж Шевченко <g/> .
doc#81 Справа в тому <g/> , що батько й мати відійшли одне від одного <g/> .
doc#70 З Мазепи <g/> , що міг мати шляхетну мету <g/> , твориться лицар без вади й закиду <g/> , — чи не тільки тому <g/> , що був він мало не три сторіччя анатемою церковною і світською <g/> ?
doc#81 Юра Петровський був моїм першим і останнім другом серед росіян <g/> , аж поки я зустрів <g/> , уже в еміµрації <g/> , Бориса Унбеµауна <g/> , та про нього мова буде окремо <g/> , тут скажу тільки <g/> , що він не був скутий путами російської ексклюзивности <g/> , може тому <g/> , що був німецького походження й почасти µрунту <g/> .