Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Не знаємо <g/> , чи він лишився з інерції <g/> , чи з доброї своєї волі подавсь на РОДІНУ <g/> , ясно <g/> , що чекали на нього присуд і кара в далеких таборах <g/> .
doc#1 » порадою <g/> : </p><p> Прокинься <g/> , кумо <g/> , пробудись </p><p> Та кругом себе подивись <g/> , </p><p> Начхай на ту дівочу славу </p><p> Та щирим серцем <g/> , нелукаво <g/> , </p><p> Хоч раз <g/> , сердего <g/> , соблуди 24. </p><p> Різко порвавши з бунтарством попереднього періоду своєї творчости з її стилістичною деструктивністю <g/> , </p><p> утвердившись у гармонії як основі Всесвіту та соціяльного устрою і застосувавши цей принцип рівноваги в самому стилі своєї поезії <g/> , Т. Шевченко в останні місяці свого життя виробив дещо інакший підхід до проблеми національної свободи України <g/> .
doc#1 » порадою <g/> : </p><p> Прокинься <g/> , кумо <g/> , пробудись </p><p> Та кругом себе подивись <g/> , </p><p> Начхай на ту дівочу славу </p><p> Та щирим серцем <g/> , нелукаво <g/> , </p><p> Хоч раз <g/> , сердего <g/> , соблуди 24. </p><p> Різко порвавши з бунтарством попереднього періоду своєї творчости з її стилістичною деструктивністю <g/> , </p><p> утвердившись у гармонії як основі Всесвіту та соціяльного устрою і застосувавши цей принцип рівноваги в самому стилі своєї поезії <g/> , Т. Шевченко в останні місяці свого життя виробив дещо інакший підхід до проблеми національної свободи України <g/> .
doc#2 Це <g/> , — ну <g/> , звичайно ж — опис того <g/> , що вже було <g/> , але на усвідомленні універсальности своєї долі <g/> , на розумінні <g/> , що немає значення <g/> , кому ця доля трапиться раніше <g/> , а кому пізніше <g/> .
doc#2 Таємниця вміння поетчиного зробити своє універсальним і в кожному прояві об'єктивного світобігу відкрити якусь грань самої себе <g/> , ні на мить не стаючи егоцентричною і ні на мить не втрачаючи своєї індивідуальности — вміння ототожнюватися <g/> , не розтоплюючися <g/> , — це таємниця бути гармонійною <g/> , секрет <g/> , утрачений більшістю поетів нашого часу <g/> .
doc#3 Про ці висновки-припущення згадаю тут коротко <g/> , відсилаючи читача за подробицями до своєї книжки <g/> .
doc#4 Скоріше чи пізніше він дасть формулювання <g/> , в якому сам <g/> , свідомо чи несвідомо <g/> , схоплює найяскравішу рису <g/> , власне <g/> , сутність свого бачення світу <g/> , своєї виокремлености з нього <g/> , коротко — своєї творчости <g/> .
doc#4 Скоріше чи пізніше він дасть формулювання <g/> , в якому сам <g/> , свідомо чи несвідомо <g/> , схоплює найяскравішу рису <g/> , власне <g/> , сутність свого бачення світу <g/> , своєї виокремлености з нього <g/> , коротко — своєї творчости <g/> .
doc#5 <p> Якби не ця іронія <g/> , якби не ховання за свої формульні персонажі <g/> , Підмогильний міг би <g/> , мабуть <g/> , за епіграф до своєї невеличкої драми взяти рядки з Лєрмонтова <g/> , – вони загальновідомі <g/> , але нагадаю їх <g/> : </p><p> Что страсти <g/> ?
doc#6 У “ <g/> Замерзлі вікна і хлопець у молитві <g/> ” ( <g/> ч. 3 <g/> ) ідейний зміст хреста <g/> , перед яким схилив коліна хлопець <g/> , недвозначний <g/> , але непрониклива для світла паморозь на вікні <g/> , напевне <g/> , вабила мистця не тільки мальовничістю своєї поверхні <g/> , а й символікою відгороджености людини від світу <g/> ; і брак природного світла <g/> , посилений образом безсилого блимання гасової лямпи <g/> , а зрештою й <g/> , — напевне холодна <g/> , — кам'яна підлога <g/> , — чи це лише побутові деталі <g/> ?
doc#6 Як і в випадку роману Стовна <g/> , зацікавлення Курилика п'єсою Роберта Болта “ <g/> A Man for All Seasons <g/> ” було <g/> , мабуть <g/> , викликане темою <g/> : життя Томаса Мора <g/> , якого пізніше Курилик зробив однією з центральних постатей своєї саскатунської фрески <g/> .
doc#6 <p> Курилик не створив своєї мистецької школи і не міг її створити <g/> .
doc#7 Поезія <g/> , зрештою <g/> , просто перестає бути українською щодо своєї мови <g/> .
doc#8 У своїх неперевершених спогадах про Київський університет його студентських років <g/> , — цій перлині української мемуаристики <g/> , — Петров-Домонтович з <g/> , як завжди <g/> , прихованою іронією <g/> , писав <g/> : « <g/> Іван Іванович Огієнко для своєї вступної лекції в Університеті вибрав тему <g/> : " <g/> Чи правильно поставлений наголос в " <g/> Полтаві <g/> " Ол <g/> .
doc#8 Петров нічого не заперечив <g/> , — він ніколи не сперечався з людьми <g/> , чиє мислення відбувалося в іншій площині <g/> , ніж його <g/> , але він зберіг почуття своєї правоти <g/> : бо таке тлумачення <g/> , яке він давав <g/> , вкладалося в норми його проблематики <g/> , дарма що воно не вкладалося в методи мовознавства <g/> . </p>
doc#8 Це здавалося цілковитою нісенітницею <g/> , і <g/> , бачивши моє ставлення <g/> , він не обґрунтовував своєї тези <g/> .
doc#9 Тільки крайні західні околиці внаслідок своєї екзотичности в кращому стані ( <g/> праці І. Верхратського <g/> , В. Шухевича тощо <g/> ) <g/> , але для нас ці матеріяли саме через свою екзотичність <g/> , а отже <g/> , будь-що-будь чужорідність для літературної мови <g/> , найменше цікаві <g/> .
doc#9 П. Куліш писав до галичан <g/> : « <g/> Коли ж ви стоїте за свої особини <g/> , то сим виявляєте узькість своєї тенденції <g/> …
doc#9 <p> Як видно з досить багатьох поданих прикладів <g/> , М. Старицький у практиці своєї поетичної мови був носієм не стільки спеціяльно галицьких <g/> , скільки взагалі західноукраїнських або <g/> , інакше кажучи <g/> , галицько-волинських мовних впливів <g/> ; до цього слід додати досить вільне використання мовних елементів <g/> , спільних з польською мовою <g/> .
doc#9 « <g/> Як наші молоді письменники <g/> , прихильники такого письменського з'єднання <g/> , не схаменуться і не покинуть своєї тенденції запроваджувать в наше письменство силу галицьких та вкупі з галицькою мовою й польських слів <g/> , то українці <g/> …