Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Тож цілковитою несподіванкою було <g/> , коли чорний шнур <g/> , коли трикольорова стрілка <g/> , трохи переступивши через Орел <g/> , раптом зупинилися <g/> , а потім <g/> , буквально за кілька днів <g/> , усе розсипалося <g/> , як споруда з карт <g/> . </p>
doc#27 Таж скрізь і всюди говориться якраз про непостійність Куліша в цьому питанні <g/> , мовляв <g/> , у першій половині своєї діяльности він ішов за романтичною концепцією козацтва <g/> , а потім <g/> , від часу служби в Варшаві ( <g/> нагадаємо <g/> , роки 1864—1867 <g/> ) <g/> , під впливом польських архівних документів <g/> , що <g/> , природно <g/> , не захоплювалися козацькими ребеліями <g/> , радикально її змінив і відтоді « <g/> в'являлись йому <g/> , — як каже Дм <g/> .
doc#10 Коли в ( <g/> 11 <g/> ) ці висновки стосувалися ще тільки до одного села <g/> , в ( <g/> 12 <g/> ) Курило поширила їх уже на всю чернігівську групу говірок з тим <g/> , щоб потім <g/> , дослідивши на Поділлі інший тип говірок <g/> , прийти до синтетичної картини в ( <g/> 17 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Курило до діялектологічних записів з окремих сіл у ( <g/> 19 <g/> ) ці її подорожі можна реконструювати — не претендуючи на повноту — так <g/> : улітку 1922 р. Курило разом із своїм незмінним супутником від цього часу <g/> , визначним етнографом-музикологом Климентом Квіткою <g/> , відбуває експедицію на Білоцерківщину <g/> , Канівщину й Черкащину <g/> , себто на терен центрально-українських говірок ( <g/> 19 <g/> , 93 <g/> ; 13 <g/> , 66 <g/> ) <g/> ; далі її інтерес звертається до північноукраїнських говірок — на 1923 рік припадають дві експедиції на Чернігівщину й сумежні землі — в травні в село Хоробричі <g/> , в серпні — на Пирятинщину й Прилуччину <g/> , потім <g/> , з 26 вересня до 2 листопада — в Остерський <g/> , Сосницький <g/> , Чернігівський і Конотопський райони20 <g/> ) <g/> .
doc#19 Три роки судовим слідчим <g/> , сім років мировим суддею <g/> , а потім <g/> , за здогадом Миколи Зерова <g/> , головою з'їзду мирових суддів — такі скупі й не наповнені живим змістом тички офіційно-урядовської біографії Василя Мови <g/> .
doc#24 <p> А найголовніше <g/> : сюжетний кістяк історії про жінку <g/> , що втратила нареченого <g/> , а потім <g/> , за рік <g/> , закохалася в іншому і в випадкову і наглу весняну грозу злилася з ним устами на старому цвинтарі — і потім разом з новим коханим <g/> , весела і промокла <g/> , зайшла сушитись до хати автора — це ж теж не тільки складне плетиво філософських символів <g/> , а і зворушлива в своїй навіть наївності людська <g/> , просто людська новелька <g/> .
doc#84 Одначе це до справи не стосується <g/> , раз <g/> , а потім <g/> , ми умовилися не описувати <g/> , а афоризувати <g/> , два <g/> .
doc#40 Тому спочатку в формі непрямої мови стисло подається зміст сказаного <g/> , але потім <g/> , на завершення <g/> , ми ніби чуємо справжній голос дійової особи <g/> , — і лишається враження <g/> , ніби це і справді була пряма мова <g/> , послідовно застосована <g/> .
doc#81 Такий надмір ніжности мені докучав <g/> , особливо тоді <g/> , коли я вже опанував спершу ж <g/> , а потім <g/> , не без свідомого зусилля <g/> , і р. ( <g/> Але я довго не міг вимовити твердого л <g/> , кажучи замість нього губогубне в. І досі не знаю <g/> , чи це не був польський вплив <g/> , — але як <g/> , коли не було контактів з поляками <g/> ?
doc#9 Спочатку запеклий прихильник і навіть апологет Галичини ( <g/> « <g/> Я так набрид навіть своїм найближчим приятелям своїми непрестанними розмовами про Галичину <g/> , що мене прозвали Михаїл Галицький <g/> »2 <g/> , — згадував він про ці часи <g/> ) <g/> , він потім <g/> , побувавши в Галичині <g/> , різко змінює своє ставлення до Галичини взагалі <g/> : « <g/> Галичина така <g/> , як вона є <g/> , не може нам послужити ні до чого <g/> , а сама мусить бути перше зреформована <g/> »3. І <g/> , видимо <g/> , виявляючи цим приховано своє глибоке невдоволення галичанами <g/> , залюбки Цитує лайливу характеристику їх <g/> , нібито одержану ним у листі від одного українця <g/> : « <g/> Господи <g/> !
doc#81 Я готувався до іспитів до високої школи <g/> , спочатку в вечірні години після праці <g/> , а потім <g/> , покинувши працю <g/> , цілими днями <g/> .
doc#66 <p> А покищо можемо порадити глядачеві <g/> : спочатку неодмінно подивитися на Блавацького в « <g/> На полі крови <g/> » <g/> , а потім <g/> , прийшовши додому <g/> , все таки <g/> …
doc#9 <p> Розгляньмо ж тепер кожен з цих періодів зокрема <g/> , з тим щоб потім <g/> , підбивши підсумки <g/> , окреслити синхронно <g/> , які ж галицькі елементи сприйняті й засвоєні сучасною українською літературною мовою і яка їхня питома вага <g/> , а почасти й накреслити деякі ймовірні перспективи <g/> . </p>
doc#81 Догадько не тільки викладав граматику й правопис <g/> , він учив студентів любови до слова <g/> , і він заражав їх цією любов'ю. Це він навчив їх <g/> , читавши кожний твір літератури <g/> , виписувати з нього на картки всі цікаві й кольоритні синоніми <g/> , а потім <g/> , самому пишучи <g/> , користатися з такої картотеки <g/> .
doc#47 <p> У сенсі літературних вартостей <g/> , одначе <g/> , вага творчого доробку Аятуринської <g/> , звичайно <g/> , не в цій кінцевості її останніх писань <g/> , а в тому <g/> , що в блискучому будь-що- будь сузір'ї українських пражан вона знайшла своє місце <g/> , говорила власним голосом <g/> , найліричнішим і може найтрагічнішим з-поміж усіх <g/> ; і що потім <g/> , у « <g/> Єронимі <g/> » <g/> , вона зуміла крик свого нищеного покоління і всього українського народу втілити в поезію нечуваної напруги і осяйности <g/> . </p>
doc#81 З попереднього курсу пам'ятаю тільки Івана Юрченка <g/> , що потім <g/> , у період розгрому « <g/> ідеологічної контрреволюції <g/> » й погромних викривальних статтів <g/> , писаних « <g/> бриµадами <g/> » <g/> , став активним діячем таких « <g/> бриµад <g/> » <g/> , та ще Юрія Лавріненка <g/> , що завжди тримався в товаристві свого Поллукса <g/> , другого Діоскура Василя ( <g/> ?
doc#81 Я був дуже здивований <g/> , коли потім <g/> , уже в Америці <g/> , він знайшов мене і почав листуватися доброю українською мовою <g/> , і був він тепер уже Аксенів <g/> .
doc#0 Довгаль був родовим селюком <g/> , потім <g/> , умовно кажучи <g/> , фельдфебелем <g/> .
doc#81 Тоді я ставився до свого віршописання серйозніше <g/> , ніж потім <g/> , хоч і не думав <g/> , що я великий поет <g/> .
doc#81 Де і що буде завтра й потім <g/> , — чи вони будуть взагалі <g/> ?