This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | Сучасности <g/> » написав про тридцять чорний рік <g/> , а | нам | припадає докинуте тут слівце про сорок чорний <g/> . |
doc#0 | ! Як у Глібова <g/> : </p><p> Хто винен з них <g/> , хто ні <g/> , судить не | нам | <g/> , </p><p> Та тільки хура й досі там <g/> , — </p><p> була б там <g/> , якби |
doc#1 | , точніше кажучи <g/> , лише розпочатим <g/> . Наскільки | нам | відомо <g/> , Т. Шевченко навіть не пробував братися |
doc#1 | є останній вірш Т. Шевченка <g/> , « <g/> Чи не покинуть | нам | <g/> , небого <g/> » <g/> , якого він написав десь за десять днів |
doc#1 | ритм <g/> . </p><p> Тональність поезії « <g/> Чи не покинуть | нам | <g/> , небого <g/> … » — жартівливо-сумна <g/> . При всій любові |
doc#1 | тонкощі його анітрохи не хвилювали <g/> . Однак якби | нам | хотілося звести його ідеї 1860 р. в одне логічне |
doc#1 | , неповного користання з усіх благ <g/> , які воно | нам | дає <g/> . Це гріх целібату <g/> , що його поет називає — |
doc#1 | <p> Кругом хатини насаджу <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Чи не покинуть | нам | <g/> , небого <g/> » <g/> , </p><p> 15 лютого 1861 р. <g/> ) </p><p> Важливо <g/> , що |
doc#2 | « <g/> погляд з яким діти приходять від незнаного | нам | янгольського поля 1 знаходять наш світ новим <g/> , |
doc#2 | , якби не той струмочок <g/> , — можуть відповісти | нам | наші противники <g/> . </p><p> Початкова тема Лятуринської |
doc#2 | усунене <g/> , опис поетчиних відчувань оминений <g/> , | нам | кажуть бачити світ і вслухуватися в нього <g/> , а не в |
doc#3 | двоє речень на архаїчніше два речення <g/> . </p><p> Що | нам | скаже в цій справі наше прескриптивне і описове |
doc#4 | злого чи хибного в аналізі засобів <g/> , і формалізм | нам | тут багато допоміг <g/> , як довго ми свідомі того <g/> , що |
doc#4 | чує « <g/> усміх <g/> , тепло і руку <g/> » <g/> , « <g/> коли так гарно | нам | достигла осінь <g/> » <g/> . Ніби прямою парафразою з міту |
doc#4 | що ми згубили </p><p> і душу в цій боротьбі <g/> , </p><p> і пробачення | нам | не буде <g/> , милий <g/> , </p><p> ні по цей <g/> , </p><p> ні по той бік <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Жаль <g/> » <g/> ) </p> |
doc#4 | заколисливі ритми на зразок — </p><p> Що батьківщина | нам | <g/> , борцям упертим </p><p> За право вмерти не в чужій землі |
doc#5 | вдячність видавцям за те <g/> , що вони дали | нам | цей твір <g/> . Правда <g/> , вони думали <g/> , здається <g/> , що |
doc#7 | В щедроті віт підняв І світлом галяви привіт | нам | Зігрів і розхмар дня <g/> . </p><p> Тут автор ставить крапку <g/> , |
doc#7 | шати всім <g/> , </p><p> Де сторожкі зелені стіни Звели | нам | рідний дім <g/> . </p><p> Я ставлю знов синтаксичні |
doc#8 | риси св <g/> . Антонія і Франсуа Війона <g/> , то хай і | нам | буде дозволено побачити в ньому сполучення рис |