Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Так <g/> , у нашому прикладі розірвати слова Чашка чаю не можна ( <g/> не можна сказати пішов у чашку <g/> , він чаю абощо <g/> ) <g/> ; але взяте ізольовано <g/> , це словосполучення легко розпадається на два члени речення чашка і чаю <g/> , які легко можуть заходити у зв'язок між собою і так само легко можуть заходити в зв'язок з іншими членами того речення <g/> , де вони не становлять неподільного значеннєвого цілого <g/> , як от <g/> : « <g/> Він випив тоді не одну чашку міцного чаю« <g/> . </p>
doc#40 , сором <g/> , ганьба <g/> , жаль <g/> , шкода <g/> , гріх <g/> , подоба <g/> , спосіб <g/> , час <g/> , пора <g/> , первина <g/> , кінець <g/> , край <g/> , охота <g/> , можна ( <g/> із зворотів типу можна річ <g/> ) <g/> , треба ( <g/> це слово тепер уже не вживається як іменник <g/> ) <g/> , слід <g/> , мус <g/> , сміх <g/> , несила та ін <g/> .
doc#76 <p> Перегрупування первісних говіркових регіонів у три східнослов'янські мови можна <g/> , дуже спрощено <g/> , показати такою схемою <g/> : </p><p> Хронологію головних етапів у формуванні української мови з увагою до деяких політичних подій часу в схематичній формі можна подати так <g/> : </p><p> 1. 6 — 7 ст <g/> .
doc#40 Усі ці прикметники мають наголос на наростку і не мають ознак ані часу <g/> , ані виду <g/> , як і не мають дієслівного керування ( <g/> не можна <g/> , наприклад <g/> , сказати <g/> : кінь трудячий над ріллею <g/> , хоч є зв'язок труситися над ріллею <g/> ) <g/> . </p>
doc#79 І навіть плакати не можна <g/> , щоб інші бачили <g/> , бо це порушує форму <g/> , те <g/> , чим і для чого тримається суспільство <g/> .
doc#84 Описати цього не можна <g/> .
doc#24 Персоніфікувати « <g/> протиріччя <g/> » — дійових осіб « <g/> Вертепу <g/> » — не можна <g/> .
doc#67 Воно ніколи не буде адекватне <g/> , але в натурі людини і в натурі мистецтва — бажання йти так глибоко <g/> , як тільки можна <g/> .
doc#59 Але відчути його можна <g/> .
doc#81 Це не було програмою <g/> , це було незалежне від свідомости <g/> , риса мого характеру <g/> , можна б назвати її інстинктом <g/> .
doc#27 Тут можна б просто послатися на те <g/> , як сам Куліш характеризував українських націоналістів <g/> .
doc#40 , можна б сказати веде коневі або веде за поводом <g/> ) <g/> , хоч кількість їх обмежена <g/> .
doc#81 Я з матір'ю були в другій — нас призначено до селянської родини в Солотвині <g/> , найближчому до Криниці селі <g/> , кілометрів <g/> , може <g/> , два від Криниці <g/> , можна б сказати — передмісті Криниці <g/> , якби Криниця справді була містом <g/> , віддаль <g/> , яку я легко проходив пішки <g/> , але якої не могла подолати моя мати <g/> .
doc#40 <p> Явище відокремлення <g/> , ззовні розглядане <g/> , полягає в тому <g/> , що певні слова й звороти в простому реченні можна буває — при наявності сприятливих до цього обставин — вимовляти з такою інтонацією <g/> , з якою вимовляється звичайно підрядне речення <g/> , а саме — з павзами на межах цієї групи слів ( <g/> або навколо цього слова <g/> ) <g/> ; з більшим <g/> , ніж при звичайних другорядних членах речення <g/> , наголошенням цієї групи слів ( <g/> або слова <g/> ) <g/> ; з рухом підвищень і знижень тону <g/> , властивим саме підрядному реченню <g/> . </p>
doc#40 Коли додати до цього <g/> , що -е- і -и- в закінченнях розрізняються тільки під наголосом ( <g/> приміром <g/> , збудеш від збути і збудиш від збудити вимовляються зовсім однаково <g/> ) <g/> , а в першій і другій особі множини наголос звичайно не припадає на ці звуки <g/> , то можна буде легко зробити висновок <g/> , що перша і друга дієвідміна в суті являють один тип відмінювання <g/> , тільки з невеличкими варіянтами <g/> .
doc#40 <p> Слова ідіом часто вживають ще в значенні виразу <g/> , який не можна буквально перекласти на чужі мови <g/> .
doc#81 Поза тим праця в двох місцях <g/> , природно <g/> , краще забезпечувала матеріяльно <g/> , бо прожити на технікумську зарплату можна було <g/> , але не дозволяючи собі нічого зайвого <g/> .
doc#81 Купували <g/> , що можна було <g/> , роблячи <g/> , скільки щастило <g/> , запаси харчу <g/> , мила <g/> , що трапиться <g/> .
doc#4 <p> Поки ще можна було <g/> , розмовляли обоє <g/> , а потім <g/> : </p><p> « <g/> Друже <g/> , прощай <g/> » <g/> , — проказали <g/> , і вже одночасно корою </p><p> їхні уста поросли <g/> . </p>
doc#33 » <g/> ; нарешті <g/> , щоб скінчити перелічування <g/> , що його <g/> , одначе <g/> , можна було б вести ще довго <g/> , – Йогансен <g/> , що дав злісну пародію на те <g/> , що тоді називано « <g/> сільським ідіотизмом <g/> » <g/> , у своїй « <g/> Подорожі доктора Леонардо <g/> » <g/> .