Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 , в намаганні трактувати утворення СРСР <g/> , як фактичну ліквідацію національних республік <g/> ; </p><p> 2 <g/> ) у проповідуванні невтрального ставлення партії до розвитку української культури <g/> , в трактуванні її <g/> , як відсталої “ <g/> селянської <g/> ” <g/> , в противагу руській “ <g/> пролетарській <g/> ” <g/> ; </p><p> 3 <g/> ) у спробах за всяку ціну зберегти перевагу руської мови у внутрішньому державному <g/> , громадському й культурному житті України <g/> ; </p><p> 4 <g/> ) у формальному ставленні до переведення українізації <g/> , що її визнається часто тільки на словах <g/> ; </p><p> 5 <g/> ) у практичному повторюванні шовіністичних великодержавних поглядів про так звану штучну українізацію <g/> , про незрозумілу народові “ <g/> галіційську <g/> " мову й т.д. і в культивуванні цих поглядів в середині партії <g/> ; </p><p> 6 <g/> ) у прагненні не проводити політику українізації по містах і серед пролетаріяту <g/> , обмежившись тільки селом <g/> ; </p><p> 7 <g/> ) у надто тенденційному роздмухуванні окремих перекручувань під час переведення українізації і спробах виставляти їх як цілу політичну систему порушення прав національних меншостей ( <g/> руських <g/> , євреїв <g/> ) ( <g/> “ <g/> Будівництво <g/> ” 153 <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 В законі з З лютого 1926 року сказано <g/> , що “ <g/> русинську ( <g/> малоруську <g/> ) мову дозволено вживати <g/> ” ( <g/> §100 <g/> , 2. Sobota III <g/> , 173. — Підкреслення моє <g/> .
doc#9 Ось як Н. Романович-Ткаченко змальовує враження своїх героїв — молодих революціонерів з Великої України — відмови галичан на мітингу <g/> : « <g/> Тут <g/> , серед сеї блискучої юрби <g/> , в залі <g/> , залитій світлом — він чує мову своїх степів <g/> , своїх ланів <g/> , мову <g/> , якою говорять ті брати його <g/> , що живуть в тісних халупках без світу й повітря <g/> .
doc#9 <p> Коли ми аналізуємо <g/> , наприклад <g/> , мову його поезій4 <g/> , то безпосередньо галицьких позичень знаходимо в ній надто мало <g/> , і всі вони мають цілком випадковий характер <g/> .
doc#72 Сучасний мовець з будь-якої суспільної верстви ледве чи зрозуміє <g/> , приміром <g/> , мову XVII століття <g/> .
doc#40 мову деяких груп української шляхти і інтелігенції <g/> , які польонізувались і пересипали свою мову польськими й латинськими словами <g/> ; у мові українських бурсаків XVII-XVIII ст <g/> .
doc#9 Кінець цій праці поклали події вересня 1939 р. Окупація Галичини не означала тепер « <g/> галичанізації <g/> » Великої України <g/> , ні <g/> , галичан персонально на Велику Україну майже не пускали <g/> , а мову їхніх виступів у пресі й друці взагалі старанно відредаговували на заведений копил <g/> .
doc#25 <p> 3.ПРОБЛЕМИ ІСТОРИЧНОЇ ФОНЕТИКИ УКРАЇНСЬКОЇ </p><p> МОВИ </p><p> Взагалі для Михальчука діялектологія була ключем до історії мови <g/> ; він уважав <g/> , що тільки знання діялектів дає змогу правильно аналізувати мову пам'яток <g/> .
doc#81 Приводом до цього було те <g/> , що він став самотужки вивчати англійську мову <g/> .
doc#81 Дві її приятельки були Лизавета Бойко <g/> , одна з небагатьох у ті роки <g/> , хто добре знав англійську мову й читав літературу в ориµіналі <g/> , тонка й іронічна <g/> , і Ніна Сухоручко <g/> , що <g/> , власне <g/> , висвячувала Віру в теософію й веµетаріанство <g/> , кирпата й круглопика <g/> .
doc#25 Даний ним опис північноукраїнських поліфтонгів ( <g/> 1 <g/> , 484 <g/> ) — одна з найтяжчих проблем слов'янської фонетики — незмірно перевищує такий опис <g/> , наприклад <g/> , у Є.Карського <g/> , що писав геть пізніше <g/> , і в усьому істотному містить те <g/> , що потім дали найкращі знавці питання — Я.Розвадовський <g/> , Зілинський <g/> , М.Долобко <g/> , Ганцов <g/> , Михальчуків підподіл головних говірок на дрібніші тепер вимагає <g/> , природно <g/> , істотних змін у світлі нових матеріялів <g/> , як і межі з білоруською мовою ( <g/> хоч у цьому питанні він далеко випередив і Огоновського <g/> , що вважав білоруську мову за українську говірку <g/> , і Потебню <g/> , що вважав її за російську говірку <g/> ) <g/> , але загальна клясифікація говірок виявила <g/> , як уже сказано <g/> , його велику прозірливість <g/> .
doc#92 Сам вибір білоруської проблематики для моєї праці пояснювався тим <g/> , що більшість досліджень ранньої історії слов'янських мов на сході Европи <g/> , спрямована на силкування довести праєдність росіян і українців <g/> , мало звертала уваги на білоруську мову <g/> , взагалі <g/> , це була слабка ланка в цих дослідженнях <g/> , факти ранньої білоруської мови були в кричущій суперечності з традиційною концепцією <g/> , і <g/> , на них спираючися <g/> , найлегше було цю традицію повалити <g/> .
doc#10 Білорусько-українські мовні збіги Ганцов хоче пояснити тільки взаємовпливами двох мов <g/> , коли <g/> , з одного боку <g/> , українські риси глибоко проникають у білоруську мову ( <g/> 12 <g/> , II <g/> , 229 <g/> ) <g/> , а з другого боку <g/> , білоруські впливи — молодші — сягають аж до Києва ( <g/> 12 <g/> , III <g/> , 206 <g/> ) <g/> .
doc#40 Всяка потреба підкреслити той чи той член речення <g/> , внести в мову вияв почуття <g/> , рух приводить до більших чи менших відхилень від узуального порядку слів <g/> .
doc#36 Декотрі з цих слів вживані в російських діялектах <g/> , але можна з певністю твердити <g/> , що вони потрапили в мову Ґе не звідти <g/> .
doc#25 Почати з того <g/> , що позитивізм з його шуканням конкретного <g/> , дотикового за єдину реальну одиницю мови вважає мову особи <g/> , як це стверджував <g/> , приміром <g/> , провідний теоретик молодограматизму Герман Павль ( <g/> напр <g/> .
doc#72 § 128 ґарантував громадянам право « <g/> вільно вживати мову їхнього вибору в приватному і діловому спілкуванні <g/> , в усіх справах <g/> , що стосуються до релігії <g/> , в пресі і взагалі в усіх публікаціях або в громадських зборах <g/> » <g/> .
doc#81 З несамовитою енерµією він схопився вивчати мову <g/> , дивлячися на мене як на Бога <g/> .
doc#9 <p> І в світлі цього блякне твердження Б. Грінченка про те <g/> , що не галичани <g/> , а « <g/> наддніпрянці <g/> » виробили мову науки й перекладів з європейських мов <g/> .
doc#63 Поезія стилістично забиралася в окреме царство своїх умовностей <g/> , витворювала свою вишукано-поетичну мову — а від витворення такої мови тільки вже один крок до штампу і до виродження поезії <g/> .