Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Інтерферовані слова й вирази на письмі виділяються лапками або курсивом <g/> ; в усній мові цим знакам не відповідає ніяка спеціяльна інтонація <g/> , інтерферовані слова й вирази можна тільки підкреслити більшою силою вимови <g/> ; саме тому це мусять бути такі слова й вирази <g/> , які випадають з стилю авторової ( <g/> як правило — літературної <g/> ) мови <g/> , — інакше вони просто лишаться непоміченими <g/> . </p>
doc#76 Умовна дата постання давньоукраїнської літературної ( <g/> церковної <g/> ) мови — дата хрещення Руси — 988. Цю мову можна і слід назвати давньоруською <g/> .
doc#72 Вживані в освітніх установах шкільні граматики були або цілком витримані в галицькій традиції ( <g/> С. Смаль-Стоцький і Ф. Ґартнер <g/> , “ <g/> Граматика української [ <g/> руської <g/> ] мови <g/> ” <g/> , четверте видання <g/> , 1928 <g/> ) <g/> , або вносили дуже невеликі зміни ( <g/> “ <g/> Граматичні вправи <g/> ” для вжитку в різних клясах і типах шкіл Ом <g/> .
doc#9 <p> От ще одна ілюстрація того <g/> , що супротивники « <g/> нової газетної <g/> » мови об'єктивно мимоволі тягли до русифікації української літературної мови <g/> .
doc#69 <p> Дещо пізніша <g/> , либонь <g/> , цензура на факти не мислення <g/> , а мови <g/> .
doc#77 Ця поліфонічність <g/> , многоголосість авторової мови доведена до віртуозности в сцені діялогу п'яного Василя з Козенком ( <g/> ст <g/> .
doc#32 Звернення до англійської мови в виданнях Академії випередило НТШ на дванадцять років ( <g/> 1951-1963 <g/> ) <g/> .
doc#92 Його недавня доповідь про історію всіх слов'янських літературних мов <g/> , тепер друкована <g/> , так само сильна в своїй критичній частині і відкриває нові шляхи в дослідженні й збуджує думку також для історичного вивчення літературної англійської мови <g/> , як підкреслив професор Курат в обговоренні цієї доповіді <g/> , коли Шевельов виголосив її на мічіґанській конференції славістів <g/> .
doc#59 а натомість виявляється <g/> , що з цього « <g/> їхні <g/> » почато нове речення зовсім відмінної структури <g/> : « <g/> й їхні чоботи відтискали мені ноги <g/> » й т. д. А коли знов є загроза <g/> , що створиться ритмічна інерція <g/> , — тоді Косач удається до надзвичайно сміливого засобу розриву <g/> , перебою ритму — до повторення службового слова ( <g/> « <g/> але <g/> , але <g/> » <g/> ) — засобу <g/> , великим майстром якого був Шевченко і який після Шевченка <g/> , скільки знаємо <g/> , в українській літературі не практикувався ні в кого <g/> , засобу <g/> , що майже завжди в скам'янілість штучнокнижної мови вносить елементи безпосередности мови розмовної <g/> . </p>
doc#81 Звісно <g/> , теза про потребу близькости мови літератури до народної належить до беззмістовних штампів доби <g/> .
doc#65 Це або “ <g/> благотворні впливи російської мови <g/> ” <g/> , або “ <g/> збагачення української з братньої мови <g/> ” тощо <g/> .
doc#81 Скільки книжок не пішло в продаж <g/> , не було мови про те <g/> , щоб продати десять томиків Пушкіна <g/> , де на кожному на першій сторінці було витиснене ім'я мого батька ще перед зміною прізвища <g/> : Владимир Карлович Шнейдер <g/> .
doc#81 Звичайно <g/> , про використання плити зразка 1915 року не було мови <g/> .
doc#92 Моя поведінка з виданням книжки про походження білоруської мови — це було так багато <g/> , що далі кожний натяк чи жарт міг переповнити вінця <g/> .
doc#92 Зі Швеції я привіз уже майже зовсім готовий до друку рукопис своїх « <g/> Проблем походження білоруської мови <g/> » <g/> .
doc#27 Найкраще ця концепція відома з поезій <g/> , пізньої дати <g/> , що ввійшли до збірки « <g/> Дзвін <g/> » ( <g/> готова до друку не пізніше 1891 <g/> , видана 1893 <g/> ) <g/> : </p><p> Отечество ж собі ґрунтуймо в ріднім слові <g/> : </p><p> Воно <g/> , одно воно від пагуби втече <g/> , </p><p> Піддержить націю на предківській основі <g/> , — </p><p> Хитатимуть її політики вотще <g/> ; </p><p> Переживе вона дурне вбивання мови <g/> , </p><p> Народам і вікам всю правду прорече <g/> . </p>
doc#25 Тим часом Михальчука явно тягло до синхронічного <g/> , структурного вивчення мови <g/> .
doc#9 Про подібний випадок з часів своїх учнівських років у Прилуці на Полтавщині розповідає Володимир Дорошенко <g/> : « <g/> Не знаючи гаразд мови <g/> , ми залюбки засвоювали собі всякі дивогляди <g/> , подибувані в галицьких виданнях <g/> , уважаючи їх через їх незвичність для нас за якийсь особливий мовний спеціялітет <g/> .
doc#72 городянської мови <g/> ” ( <g/> 283 <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 статтю Раїси Мороз у журналі “ <g/> Сучасність <g/> ” за грудень 1980 р. <g/> ) <g/> , німці <g/> , болгари та інші <g/> , тут не заторкнено <g/> , хоч це могло б кинути додаткове світло на розвиток української мови <g/> , бо деколи мови меншин чіткіше віддзеркалюють сутні риси й коливання мовної політики панівної нації <g/> .