Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Саме про Н. </p><p> Поза всяким сумнівом <g/> , Голубовський був українським патріотом <g/> , але це не стало йому на заваді прийняти німецьку державну приналежність ( <g/> Reichsdeutsche <g/> ) <g/> .
doc#0 Коли вона дізналася <g/> , що Н. вирушає на Захід <g/> , до Лемківщини й далі <g/> , вона подарувала йому на дорогу валізку <g/> .
doc#0 Ліричні тонкощі були йому далекі <g/> .
doc#4 <p> Кожний вибирає свою <g/> , йому найближчу концепцію <g/> , а суть поетичної творчости полягає в тому <g/> , щоб запропонувати безконечну кількість розв'язань <g/> , які <g/> , поза поетичним світом <g/> , нічого не розв'язують <g/> .
doc#5 Він чує « <g/> Юрчик <g/> » <g/> , він каже « <g/> Марта <g/> » <g/> , і більше йому нічого не треба <g/> .
doc#5 Ми знаємо тепер <g/> , чому ніхто не заперечував Славенкові <g/> : бо автор дав йому змогу безперешкодно заперечити самого себе <g/> .
doc#5 Епізод кохання здається йому тепер тільки прикрим гаянням часу <g/> , порожньою пригодою <g/> .
doc#6 Його вирішальний мистецький успіх прийшов <g/> , коли йому було 33 роки — перша виставка в Торонто <g/> , а його “ <g/> нормальне <g/> ” життя мистця тривало несповна сімнадцять років <g/> , — він помер <g/> , коли йому було п'ятдесят <g/> . </p>
doc#6 Коли йому траплялася вільна між працею хвилина <g/> , він не сидів <g/> , склавши руки <g/> , він малював <g/> , що бачив <g/> , а бачив він там ці знаряддя <g/> .
doc#6 Дальші й більші успіхи — виставки <g/> , продаж картин <g/> , видання книжок <g/> , що поєднували його текст з його ж таки ілюстраціями <g/> , упорядкованими в серіях <g/> , ілюстрування книжок ( <g/> приміром <g/> , Франкового “ <g/> Лиса Микити <g/> ” <g/> ) <g/> , видання його автобіографії <g/> , напевно <g/> , дали йому інші можливості піднести рівень життя й стабілізувати його <g/> , але ледве чи воно вийшло поза рамці того <g/> , що в Америці зветься “ <g/> середньою клясою <g/> ” <g/> , а вже напевне вони не змінили його життєвого стилю мистецької одержимости <g/> . </p>
doc#6 Він пише <g/> , що споглядання цих творів у тих сумних обставинах принесло йому “ <g/> тимчасове щастя <g/> ” <g/> , — він насолоджувався цим щастям три повні дні <g/> , які він провів у віденському музеї в залі Бройгеля <g/> .
doc#6 Потім прийшли його вагання <g/> , бо він побачив арелігійну настанову твору ( <g/> так йому здавалося <g/> ) <g/> , а далі дізнався про поетів антиклерикалізм <g/> .
doc#8 І це було ударом <g/> , розрахованим на далеку дію <g/> , бо вплив Петрова на українську еміграцію тепер був надто малий <g/> , фактично ніякий <g/> , а вже в політику він і зовсім не втручався <g/> , ставлячися з цілковитою байдужістю до всіх еміграційних партій <g/> , виявляючи свою нехіть тільки до тих із них <g/> , де йому вчувався запах намащених дьогтем чобіт <g/> . </p>
doc#9 <p> Рух був спочатку такий потужний <g/> , що йому піддавалися навіть крайні й виразні консерватори <g/> , москвофіли і прихильники язичия <g/> .
doc#9 Характеризуючи становище українського письменника з Великої України в 1876- 1905 роках <g/> , він писав <g/> : </p><p> « <g/> Коли б не бачив він роботи братів — галичан та буковинців <g/> , коли б не було в його надії на народні маси <g/> , то давно б йому і уста заніміли <g/> »2. </p><p> На ці роки Львів став всеукраїнським культурним центром <g/> .
doc#9 Коли хочеш карати Росію й Україну <g/> , карай їх огнем <g/> , мечем <g/> , чим хоч <g/> , — тільки не прилученням Галичини <g/> , бо в нас же й свого сміття стане Дніпро перегородити <g/> »4. </p><p> Одначе така негативна оцінка всього галицького не завадила тому <g/> , що в мові М Драгоманів помітно піддався галицьким впливам <g/> , як це слушно констатував ще в 1913 р. М. Жученко <g/> : « <g/> Драгоманов <g/> , мову якого ми вважаємо за найкращий зразок наукової української мови <g/> , під кінець <g/> , коли йому доводилось друкувати свої писання виключно у галицьких виданнях <g/> , почав писати більше вже на галицький зразок <g/> »5. </p><p> І — зауважимо мимохідь — це пішло його мові на користь <g/> , бо хоч частково відчистило її від русизмів <g/> , які аж надто рясніють у його ранніх писаннях <g/> , — як-от <g/> : місто ( <g/> в значенні « <g/> місце <g/> » <g/> ) <g/> , добавок <g/> , стоїть <g/> , бумага <g/> , получив <g/> , щитаю і сила інших6. Отже <g/> , М. Драгоманів об'єктивно був до певної міри провідником галицьких мовних елементів до літературної мови <g/> . </p>
doc#9 У тій чи тій формі з відповідями йому виступили І. Стешенко <g/> , М. Жученко <g/> , Модест Левицький <g/> , І. Верхратський <g/> .
doc#9 « <g/> Силує не Грушевський до сії мови <g/> , а його й других потреба вислову духа <g/> , — та стихійна сила <g/> , перед якою нічого не значить лемент людей <g/> , що низькооко хотять затримати нашу націю для домашнього обиходу <g/> , при мові баби Палажки <g/> »3. І на завершення своїх доказів І. Стешенко показує <g/> , що в Б. Грінченка і в С. Єфремова — а їх мову Нечуй-Левицький проголосив зразковою і вільною від ненависних йому новотворів і галицизмів — вживається <g/> , і то досить широко <g/> , чимало з проскрибованих суворим мовним критиком слів <g/> . </p>
doc#9 Можна сміливо твердити <g/> , що коли М. Коцюбинський ужив галицький варіянт <g/> , то в абсолютній більшості випадків він це робив не тому <g/> , що не знав східноукраїнського варіянту <g/> , і не тому <g/> , що західноукраїнський варіянт йому індивідуально <g/> , сказати б <g/> , біографічно ближчий <g/> .
doc#9 Але сполучати загальноприйняту основу української літературної мови з тими галицькими мовними елементами <g/> , які йому здавалися доцільними <g/> , потрібними <g/> , чимсь цінними <g/> , він <g/> , очевидно <g/> , вважав за свій обов'язок письменника й українського громадянина <g/> .