Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 розвив <g/> , розтанув і рідше розтав <g/> , в'янув і ( <g/> зі <g/> ) в'яв <g/> ) <g/> ; нарешті <g/> , наросток цей легше відпадає
doc#4 вірш без одного рядка <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Ліричний спогад <g/> » <g/> ) </p><p> зі схемою наголосів 3 — факультативний 5/8 з
doc#25 особливості білоруської мови ( <g/> акання <g/> ) зі сходу або спроби Лер-Сплавінського й
doc#70 листа від Петра Коструби ( <g/> нині небіжчика <g/> ) зі Львова <g/> . Автор розділу про українську
doc#19 жизности нестатки — </p><p> Умови гибелі справжні <g/> ) <g/> , </p><p> зі Старицьким <g/> , чиї неологізми <g/> , як відомо <g/> , мали
doc#81 населення <g/> . Тільки вже геть пізніше <g/> , в Америці <g/> , зі спогадів тогочасних діячів я довідався <g/> , що
doc#80 літератури <g/> , включно з Винниченком <g/> , зі свого героя <g/> , який сам оповідає всю історію <g/> , і <g/> ,
doc#81 , здатною вчепитися мертвою хваткою в ворога <g/> , зі склепінням високого й чотирикутнього лоба і
doc#45 , на недосяжній височині <g/> . А це означає <g/> , що він <g/> , зі свого боку <g/> , мусів почуватися жаско <g/> , уразливо
doc#68 <p> Це все — одне прощання понадмірне — </p><p> з Вітчизною <g/> , зі світом <g/> , із життям <g/> , — </p><p> або від ширшого до вужчого <g/> :
doc#81 на лавці в садочку <g/> , по-тутешньому — городчику <g/> , зі мною заговорив хлопець <g/> , видно <g/> , побігайло в
doc#81 , у професійному житті лишилося тільки двоє <g/> , зі мною — троє <g/> . Десять відсотків <g/> . Почварний образ
doc#92 , не гірший у суспільно-товариському житті <g/> , зі своєчасним дотепом <g/> , з умінням вставити
doc#81 переказати те <g/> , що я про нього знаю <g/> , звичайно <g/> , зі слів матері <g/> , та ще з старих фотографій <g/> .
doc#81 , недавно приехал из Харькова <g/> . </p><p> Зрештою <g/> , зі співробітниками власної новоукраїнської
doc#81 на захід <g/> . Були втечі з Харкова <g/> , з Києва <g/> , зі Львова <g/> , з Криниці <g/> , з Відня <g/> . Кожного разу було
doc#4 танцем <g/> , з сумним плачем за втраченим коханням <g/> , зі згадкою про смерть <g/> , </p><p> жіґа з тарантелею <g/> , ґавот з
doc#81 , але дуже привітна <g/> . Ми ж були свої краяни <g/> , зі східніх земель <g/> , свої люди <g/> , щоб не вживати
doc#11 Божого перед- двотисячного це вже література <g/> , зі своєю філософією ( <g/> так <g/> ! <g/> ) <g/> , світоглядом ( <g/> так <g/> ! <g/> ) <g/> ,
doc#37 совєт <g/> » був Юрій Косач <g/> . Але його недавнє минуле <g/> , зі стрибками від націоналізму до комунізму <g/> , було