This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | й чужому — він зберіг себе і себесвоє <g/> , хоч | воно | було повне гіркоти і звад <g/> , і розбрату <g/> . Своїх і |
doc#0 | розпачливо болюче <g/> , але практичного значення | воно | <g/> , либонь <g/> , не мало <g/> : все йшло шкереберть <g/> , Берлін |
doc#0 | , в нашому столітті <g/> , як кодекс поведінки | воно | виявилося <g/> , наприклад <g/> , у Гашка <g/> . Правда <g/> , Швейк |
doc#4 | письмо <g/> , якого не поплутаєш ні з чиїм іншим <g/> , хоч | воно | виразно належить до поезії XX сторіччя <g/> , |
doc#5 | кохання <g/> , а в їхньому коханні підкреслено <g/> , що | воно | зовсім не індивідуальне <g/> , що так само |
doc#5 | . Мовчання це спершу незрозуміле <g/> . Потім | воно | з'ясовується <g/> . Воно з'ясовується <g/> , коли |
doc#5 | : добровільно зректися свого щастя <g/> , коли | воно | в повному розквіті <g/> , самохіть розпрощатися з |
doc#6 | рівень життя й стабілізувати його <g/> , але ледве чи | воно | вийшло поза рамці того <g/> , що в Америці зветься “ |
doc#6 | людини — “ <g/> universal <g/> , generic man <g/> ” <g/> ) <g/> , хоч | воно | не доходить до такої стандартности <g/> , як у |
doc#6 | Курилика своєю темою — життя Ван Гога <g/> , | воно | бо могло здаватися нашому мистцеві де в чому |
doc#6 | й Томаса Мюпцера <g/> , виразні й недвозначні <g/> . Але | воно | було далеко від будь-яких стилізацій <g/> , воно |
doc#8 | вкладалося в норми його проблематики <g/> , дарма що | воно | не вкладалося в методи мовознавства <g/> . </p><p> Мені |
doc#9 | де б воно не було <g/> : чи в нас <g/> , чи в галичан <g/> , аби | воно | було щиро-народне або складене в |
doc#9 | за- набрав заперечного значення <g/> ? Адже | воно | йому цілком не властиве <g/> . Ця логічна |
doc#9 | до літературної мови з Галичини <g/> , а панує | воно | тепер в літературній мові безконкуренційно <g/> . |
doc#9 | накореневий наголос <g/> : уряд <g/> . З таким наголосом | воно | і справді вживалося ще в другій половині XIX ст <g/> . |
doc#9 | розмовно-оповідні стилі <g/> , то в Галичині таке | воно | можливе і часте в безособових реченнях |
doc#9 | речень <g/> . Появу такого стилістично байдужого | воно | в безособових реченнях і можна вважати до |
doc#9 | , ніж реальністю або — і поготів — системою <g/> . Хоч | воно | має і деякі внутрішні передумови в тому |
doc#9 | бази <g/> , про який ми говорили <g/> , все-таки | воно | для ортоепічної системи української |