Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 або перебуває в нього на послугах — або ще щось подібне <g/> , що дуже модно тепер серед троглодитів нашої еміграції з їх аґенто- і шпигуноманією <g/> .
doc#16 Ні <g/> , бо він пише сам <g/> : « <g/> Література <g/> , друкована і пропагована у " <g/> Віснику <g/> " <g/> , не мала бути літературою хлібороба <g/> , лише тих <g/> , що чулися своїми смаками і аспіраціями <g/> , цілою тонацією душі спорідненими з тим типом нашої історії <g/> , що Шевченко окреслював виразом " <g/> козак <g/> " або " <g/> лицар <g/> "» <g/> .
doc#9 » — за характеристикою Б. Грінченка <g/> ) 3 або звороту звертаюся до вас <g/> , про який Б. Грінченко писав <g/> : « <g/> Се " <g/> до вас звертаюся <g/> " чи польонізм <g/> , чи москалізм <g/> , але у всякому разі річ не вкраїнська <g/> ; по-вкраїнському се значить <g/> : " <g/> до вас повертаюся <g/> " <g/> , а якщо висловити по-вкраїн- ському авторову думку <g/> , то треба сказати <g/> : " <g/> до вас вдаюся з покликом <g/> " або просто " <g/> вас кличу <g/> " <g/> , " <g/> вас закликаю <g/> "»4. </p><p> Таким чином і в своїх прикладах <g/> , і головне в своїх вимогах і тоні стаття Б. Грінченка була більше полемічна <g/> , ніж речова <g/> .
doc#31 — К. <g/> , 1968. — С. 36. <g/> ) Але напевне ні Блакитний <g/> , ні Хвильовий <g/> , ні Яковенко тоді не передчували <g/> , якого розмаху набере дискусія і що останньою крапкою в ній буде невеличка кривава плямка на скроні Хвильового <g/> , слід його пострілу в себе 13 травня 1933 р. </p><p> Яковенко відповідав статтею « <g/> Не про " <g/> або <g/> " <g/> , а про те ж саме <g/> » ( <g/> Культура і побут <g/> .
doc#40 ) доцільніше було б побудувати « <g/> Небо хмарами сизими вкрило <g/> » ( <g/> або вкрилося <g/> , вкрите — це вже були б особові речення <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 Параграф 18 закону 37 ( <g/> Törvénytár 383 <g/> ) зобов'язував провадити навчання в школі угорською мовою <g/> , якщо того бажали батьки 20 дітей ( <g/> або <g/> , коли дітей було менше <g/> , 20 % учнів <g/> ) <g/> .
doc#69 Не біймося мерців <g/> , тим більше <g/> , що деякі з них не мертві <g/> , а тільки приспані ( <g/> або <g/> , страшніше <g/> , живцем поховані <g/> ) <g/> . </p>
doc#15 <p> Щоб розв'язати цю явну суперечність <g/> , Ріс удається до твердження <g/> , що слово збагачується тут до ступеня речення не мовно <g/> , і навіть не в мислі мовця <g/> , а тільки в сприйнятті слухача ( <g/> або читача <g/> ) <g/> , який " <g/> здобуває з супровідних обставин потрібне для того <g/> , щоб змогти вивести [ <g/> herauslesen <g/> ] повідомлення з голого уявлення <g/> " <g/> ; " <g/> це саме слухач є той <g/> , хто в переданому значенні слова знаходить зміст речення <g/> , вкладає його в почуте або прочитане [ <g/> hineinhört oder herausliest <g/> ] " <g/> .
doc#53 Є також група слів <g/> , що в час праці Потебні над перекладом <g/> , правдоподібно <g/> , не були архаїзмами <g/> , але стали такими ( <g/> або діялектизмами <g/> ) в процесі стабілізації літературної мови <g/> , такі <g/> , як притьмом ( <g/> 8 <g/> , 552 <g/> ) ( <g/> вживане Квіткою <g/> ) <g/> , окроме ( <g/> 7 <g/> , 13 <g/> ) <g/> , город « <g/> місто <g/> » ( <g/> 8 <g/> , 560 і 574 <g/> ) <g/> , можливо <g/> , також не рідкісний у перекладі прийменник k ( <g/> наприклад <g/> , 3 <g/> , 42 <g/> ; 3 <g/> , 92 <g/> ; 8 <g/> , 66 <g/> ) тощо <g/> . </p>
doc#40 ) або при великому напруженні свідомости в стані афекту або хвороби ( <g/> напр <g/> .
doc#40 ) або вони стосуються не тільки до дієслів ( <g/> так <g/> , ні <g/> ) <g/> , а тому не можна їх уважати за повноцінні дієслівні займенники ( <g/> див <g/> .
doc#31 — 1933. — Ч. 7 —8 <g/> , передрукована в « <g/> Сучасності <g/> » <g/> , 1973 <g/> , ч. 5 <g/> ) або Євгена Маланюка ( <g/> передрук під назвою « <g/> 13 травня 1933 року <g/> » в Маланюковій « <g/> Книзі спостережень <g/> » <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Жарт <g/> » <g/> ) </p><p> Це зведення Музи на хідники й мешканнячка нетрів американського міста виявляється в чимраз більшому ширенні метонімії коштом метафори <g/> , метонімія бо не бере нас з середовища до якогось іншого <g/> , ніби вищого <g/> , вона тримає нас цупко там <g/> , де ми були б <g/> , коли б і не вдавалися взагалі до образности — </p><p> то не горщики на кухні — </p><p> википить душа до дна <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Як вогонь <g/> » <g/> ) </p><p> або у включенні метонімії в метафору <g/> : </p><p> Огорнувсь голубиними вуалями </p><p> парк <g/> … </p>
doc#9 ГАЛИЦЬКІ ВПЛИВИ </p><p> НА УКРАЇНСЬКУ ЛІТЕРАТУРНУ МОВУ </p><p> В ПЕРІОД 1906-1920 РОКІВ </p><p> Революція 1905 р. <g/> , зламавши <g/> , як відомо <g/> , заборони українського друкованого слова на Великій Україні <g/> , дала змогу перенести туди з Галичини ( <g/> « <g/> Літературно-науковий вісник <g/> » <g/> ) або заснувати там нові газети й журнали ( <g/> « <g/> Хлібороб <g/> » <g/> , « <g/> Громадська думка <g/> » - згодом « <g/> Рада <g/> » <g/> , « <g/> Нова громада <g/> » та ін <g/> .
doc#28 Не боїться він і дуже складних образів майже імажиністичного типу ( <g/> « <g/> Ще губи кам'яні дахів високих пожадливо бузу татарську ссуть <g/> » – « <g/> Замість блакиті висне повсть <g/> » <g/> ) або прозаїзмів <g/> : </p><p> На чорта нам такого фільма <g/> ? </p>
doc#28 Він охоче пише про речі або особи <g/> , не називаючи їх ( <g/> « <g/> Наставила шовкових кросен <g/> » – так починається без підмета поезія <g/> , і поет і далі не називає « <g/> героїні <g/> » свого вірша <g/> ) або називаючи їх тільки займенником ( <g/> « <g/> Вона жива і нежива <g/> » – хто вона <g/> , в усій поезії невідомо <g/> ) <g/> , при чому те <g/> , що в одній строфі він називає займенником третьої особи <g/> , в дальших строфах він може назвати займенником першої або другої особи ( <g/> « <g/> За водою зозуля кує <g/> » <g/> ) <g/> ; він охоче впроваджує в поезії якісь нерозкривані інтимні подробиці <g/> : </p><p> ( <g/> Двічі я зрадив ніжну сестру <g/> . </p>
doc#15 , німецька мова <g/> ) або принаймні може оформлятися своєрідно ( <g/> російська мова <g/> ) <g/> .
doc#40 Практично його найлегше пізнати з того <g/> , що його можна вживати при словах почну <g/> , продовжу <g/> , кінчу <g/> , перерву <g/> , припиню ( <g/> А. Пєшковський <g/> ) або що до нього можна поставити питання <g/> : Що тепер робиш <g/> ?
doc#40 Тому в вимові здебільшого буває відокремлене постпозитивне сумарне слово ( <g/> якщо воно не надто коротке і не становить собою головного члена речення <g/> ) або постпозитивний ряд ( <g/> Наша пунктуація в цьому випадку не завжди відбиває інтонаційне відокремлення <g/> ) <g/> . </p>
doc#65 У писаннях такого роду <g/> , де керує пристрасть ( <g/> у випадку Смаль-Стоцького <g/> ) або пристосуванство ( <g/> не називаймо імен <g/> ) <g/> , для наукової об'єктивиости не лишається місця і супротивники наближаються один до одного <g/> , як були двома сторонами однієї медалі Сталін і Гітлер <g/> . </p>