Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#31 Та <g/> , звичайно <g/> , було б наївним думати <g/> , що цькування не лишило сліду на настроях і переживаннях Хвильового <g/> .
doc#65 Та її мати <g/> ” <g/> .
doc#84 Та ж вони з косими очима й вилицюваті <g/> .
doc#67 <p> Та швидше <g/> , милий <g/> , вертайся додому <g/> ! </p>
doc#19 Та тікай скоріше <g/> , поки небитий <g/> . </p>
doc#99 Та ще й українською мовою писану ( <g/> якою ніхто не читає <g/> ) <g/> .
doc#4 ( <g/> Та навіть у « <g/> Сімох літерах <g/> » <g/> , якщо зважити на те <g/> , що ці сім літер означають « <g/> Україна <g/> » і « <g/> Петлюра <g/> » <g/> , програмовість далеко менше послідовна <g/> , ніж можна було б сподіватися <g/> .
doc#89 Формальні експерименти вже так-сяк визнаються <g/> , хоч і стиснувши зуби й згнітивши серце ( <g/> « <g/> Нехай існують <g/> » <g/> ) <g/> , але допустити скепсис і <g/> , не дай Господи <g/> , песимізм <g/> , це вже було б забагато <g/> : « <g/> Пам'ятаймо <g/> , що скептики нічого не дали світові <g/> , крім скептицизму <g/> » ( <g/> Та ж « <g/> Літературна Україна <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#89 » ( <g/> Та ж « <g/> Літературна Україна <g/> » <g/> ) <g/> , Чи й Сковороду сюди підтягнемо <g/> ?
doc#15 , с. 32 <g/> ) </p><p> Та коли б я знав <g/> , що смерть моя [ <g/> " <g/> що я умру <g/> " <g/> ) <g/> , велів би талярами обсипати <g/> . </p>
doc#4 ( <g/> с. 435 <g/> ) </p><p> Та поки билось і сіклось <g/> , </p><p> Жар на солому впав якось <g/> , </p><p> І запалало все кругом <g/> , </p><p> Горить костром тим трупам трьом <g/> . </p>
doc#15 , III <g/> , с. 686 <g/> ) </p><p> Та до Петра тобі та куваннячко <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> З минулого <g/> » <g/> ) </p><p> Та ці переходи між я — ти — ми — річ досить поширена <g/> .
doc#18 <p> Подібні конфлікти між віршем і синтаксою <g/> , подібні збурення ритму надзвичайно характеристичні для « <g/> Мойсея <g/> » <g/> , але тут обмежмося ще до одного-двох прикладів <g/> : </p><p> Бережіться <g/> , а то він до вас </p><p> Заговорить по-свому <g/> , </p><p> Заговорить страшніше сто раз <g/> , </p><p> Як в пустині рик грому ( <g/> IV <g/> ) <g/> , </p><p> Та хоч би край Йордана мені </p><p> Зараз трупом упасти <g/> , </p><p> Щоб в обіцянім краю лише </p><p> Старі кості покласти ( <g/> X <g/> ) <g/> . </p>
doc#35 Ось цей вірш <g/> : </p><p> W barszczu jaje Bog nam daje <g/> , </p><p> Jak kokosz garnie <g/> , nie zginiesz marnie <g/> , </p><p> Та kokosz grzebie ziarno dla siebie <g/> , </p><p> U tej kokoszy bqdziesz w rozkoszy <g/> , </p><p> Pod skrzydia ciebie wezmie na niebie <g/> . </p>
doc#69 Треба було б ясно й недвозначно <g/> , раз назавжди визнати <g/> , що біографія <g/> , творчість і місце в історії належать до різних площин і ніщо з цієї тріяди не повинно замовчуватися <g/> , </p><p> Та це тут побічна тема <g/> .
doc#80 На своїй батьківщині вони були як Овідій у дикому дакійському засланні <g/> : </p><p> В краю <g/> , де цілий рік цегода та зима <g/> , </p><p> Та моря тужний рев <g/> , та варвари довкола <g/> … </p>
doc#0 Як у Глібова <g/> : </p><p> Хто винен з них <g/> , хто ні <g/> , судить не нам <g/> , </p><p> Та тільки хура й досі там <g/> , — </p><p> була б там <g/> , якби обговорення згодом не припинилося наближенням фронту і початком евакуації <g/> . </p>
doc#13 <p> Спершу він — ніби за Ґумільовим <g/> : </p><p> Храм твій <g/> , Господи <g/> , на небесах <g/> , </p><p> Та житло твоє — і земля <g/> , </p><p> Розквітають липи в лісах <g/> , </p><p> І на липі — спів солов'я. </p><p> Сходить сонце над селом — осанна йому <g/> !
doc#15 ( <g/> К. Гордієнко <g/> ) </p><p> Цікавий приклад <g/> , що дозволяє до певної міри простежити ніби самий процес формування дієслівного речення через переборення називного відмінка уявлення <g/> , можна вбачати в рядках <g/> : </p><p> Церкви <g/> , та палати <g/> , </p><p> Та пани пузаті <g/> .