Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 <p> - Львів <g/> , 1941.- № 5 <g/> , - С. 35. </p><p> з їхнім благородним гнівом і обуренням <g/> , хоч у першій поемі трагічности й протесту не менше <g/> , ніж у другій <g/> .
doc#6 З книги Морлі можна ще докинути імена Т. С. Еліота <g/> , С. Люїса <g/> , Пастернака ( <g/> “ <g/> Доктор Живаго <g/> ” <g/> ) <g/> , Колріджа <g/> , Франсіса Томпсона і В. Мітчелла <g/> , з яким Курилик був особисто знайомий <g/> .
doc#6 З книги Морлі можна ще докинути імена Т. С. Еліота <g/> , С. Люїса <g/> , Пастернака ( <g/> “ <g/> Доктор Живаго <g/> ” <g/> ) <g/> , Колріджа <g/> , Франсіса Томпсона і В. Мітчелла <g/> , з яким Курилик був особисто знайомий <g/> .
doc#6 У “ <g/> Підвіз снопів до молотарки <g/> ” <g/> , з колекції С. I. L. <g/> , віз із снопами <g/> , на передньому пляні перетятий рамою <g/> , ми не бачимо його задньої частини <g/> .
doc#9 Б. Грінченко згадує імена публіцистів і науковців з Великої України <g/> : П. Куліша <g/> , О. Кониського <g/> , І. Левицького <g/> , Т. Зіньківського <g/> , М. Драгоманова <g/> , М. Комаря <g/> , І. Білика <g/> , Д. Мордовця-Сліпченка <g/> ; імена перекладачів з західноєвропейських письменників з Великої України <g/> : П. Куліша <g/> , П. Ніщинського <g/> , Т. Зіньківського <g/> , М. Старицького <g/> , С. Руданського — і робить з цього висновок-повчання <g/> : « <g/> Нехай же наші браття-галичани не кажуть <g/> , впиваючись провінціяльною гордістю <g/> , що мов самі вони й мову виробили і літературу наукову та перекладову склали <g/> »1. Так <g/> , усі ці люди стояли в перших лавах творців і розроблювачів нової української літературної мови <g/> , але становище було таке <g/> , що більшість з них об'єктивно якраз проводила <g/> , як і М. Драгоманів <g/> , галицькі мовні впливи <g/> .
doc#9 С. Єфремов писав з цього приводу <g/> : « <g/> Політичним партіям єсть досить іншої роботи <g/> …
doc#9 Бо цілком слушно писав С. Єфремов <g/> , який взагалі дав І. Нечуєві-Левицькому дуже різку відповідь <g/> , що « <g/> мова в ній ( <g/> статті самого І. Нечуя-Левицького про чистоту мови від галицьких елементів <g/> , — Ю.Ш. <g/> ) <g/> , за малими винятками <g/> , звична мова <g/> , якою у нас тепер мало не всі пишуть <g/> »2 <g/> , себто мова з тими самими галицькими елементами <g/> . </p>
doc#9 « <g/> Силує не Грушевський до сії мови <g/> , а його й других потреба вислову духа <g/> , — та стихійна сила <g/> , перед якою нічого не значить лемент людей <g/> , що низькооко хотять затримати нашу націю для домашнього обиходу <g/> , при мові баби Палажки <g/> »3. І на завершення своїх доказів І. Стешенко показує <g/> , що в Б. Грінченка і в С. Єфремова — а їх мову Нечуй-Левицький проголосив зразковою і вільною від ненависних йому новотворів і галицизмів — вживається <g/> , і то досить широко <g/> , чимало з проскрибованих суворим мовним критиком слів <g/> . </p>
doc#9 Характеристична з цього погляду згадка про мову С. Петлюри <g/> , яку знаходимо в І. Нечуя-Левицького <g/> : « <g/> Я ж часто зустрічаюсь з студентами <g/> , і вони усі говорять народною українською мовою <g/> , тільки один студент С. Петлюра і справді балакав зі мною так <g/> , що я спитав його <g/> , чи не з Галичини він <g/> »4. На цій же позиції були і тогочасні передові письменники — передусім Леся Українка і М. Коцюбинський <g/> .
doc#9 Характеристична з цього погляду згадка про мову С. Петлюри <g/> , яку знаходимо в І. Нечуя-Левицького <g/> : « <g/> Я ж часто зустрічаюсь з студентами <g/> , і вони усі говорять народною українською мовою <g/> , тільки один студент С. Петлюра і справді балакав зі мною так <g/> , що я спитав його <g/> , чи не з Галичини він <g/> »4. На цій же позиції були і тогочасні передові письменники — передусім Леся Українка і М. Коцюбинський <g/> .
doc#9 Тим-то цілком можна погодитися з тією характеристикою <g/> , яку дає мовним шуканням М. Коцюбинського С. Козуб <g/> : « <g/> Отже <g/> , пильне студіювання мови за вінницької доби життя з книжки зміцнює нас у думці <g/> , що безпосередній вплив мовної стихії українського села на М. Коцюбинського був менший <g/> , ніж звичайно в нас гадають <g/> »2. Уважне <g/> , зацікавлене й любовне ставлення до галицьких мовних особливостей лишилось у М. Коцюбинського на все життя <g/> , хоч він завжди був ворогом діялекту в літературній мові ( <g/> звичайно <g/> , поза спеціяльними художніми завданнями — згадаймо хоч би його « <g/> Тіні забутих предків <g/> » <g/> ) <g/> , і тому пересади в запровадженні галицизмів до літератури завжди викликали його заперечення <g/> .
doc#9 Це ставлення може найкраще висловив сам М. Коцюбинський у листі до В. Гнатюка з 10.11.1899 р. з приводу оповідань С. Ковальова <g/> : « <g/> Поминаючи вже те <g/> , що самі оповідання написані не дуже вдатно <g/> , мова їх вражає занадто льокальним характером і навіть мене <g/> , який вважає галицьку мову рідною <g/> , годі часом зрозуміти те <g/> , що пише в тих оповіданнях д. Ковальов <g/> »1. </p><p> Про великі симпатії М. Коцюбинського до галицьких мовних особливостей розповідають і мемуаристи <g/> .
doc#9 1905 р. до Галичини їздили С. Тимошенко <g/> , B. Павленко <g/> , В. Мазуренко <g/> , О. та М. Шликевичівни <g/> .
doc#9 , такі науковці <g/> , як С. Рудницький <g/> , М. Яворський та ін <g/> .
doc#9 оборки <g/> ) <g/> , бісер <g/> , стеклярус ( <g/> « <g/> Наушники <g/> , обшиті бісером і стеклярусом <g/> » — С. 120 <g/> ; рос <g/> .
doc#9 бисер <g/> , стеклярус <g/> ) <g/> , зонтик ( <g/> « <g/> Олеся посварилася зонтиком <g/> » — С. 209 <g/> ; пор <g/> .
doc#9 зонтик <g/> ) <g/> , ботинки ( <g/> « <g/> Він був в лакированих ботинках <g/> » - С. 394 <g/> ; рос <g/> .
doc#9 чулки <g/> ) <g/> , графин ( <g/> « <g/> Принесла графин з водою <g/> » - С. 65 <g/> ; рос <g/> .
doc#9 графин <g/> ) <g/> , стакан <g/> , блюдечко ( <g/> « <g/> Задзвеніли стакани та блюдечка <g/> » - С. 67 <g/> ; рос <g/> .
doc#9 поднос <g/> ) <g/> , пробка ( <g/> « <g/> Знов забахкали пробки <g/> » — С. 229 <g/> ; рос <g/> .