Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#31 <p> Партійні викривачі Хвильового — Чубар <g/> , Хвиля <g/> , П. Любченко <g/> , Сталін <g/> , Скрипник <g/> , учасники червневого пленуму ЦК КП ( <g/> б <g/> ) У ( <g/> їхні промови — Затонського <g/> , Л. Кагановича <g/> , Петровського та ін <g/> .
doc#72 вийшло п'ять ( <g/> з ботаніки <g/> , математики <g/> , фізики <g/> , технології і медицини <g/> ) <g/> , їхні розміри коливалися від 24 до 82 сторінок <g/> , приблизно п'яту частину об'єму заповнювали теоретичні вступи <g/> , спрямовані проти “ <g/> буржуазних націоналістів <g/> ” <g/> .
doc#31 Але їхньою вихідною позицією була накинена Хвильовому концепція масовізму літератури й сервілізму супроти партії й Москви ( <g/> що чимраз більше ототожнювалися <g/> ) <g/> , їхньою методою було насамперед цитування « <g/> отців <g/> » марксизму <g/> , а своїм тоном вони раз-у-раз — нема де правди діти — наближалися до прилюдного доносу <g/> , панівного тоді « <g/> літературно <g/> »-критичного жанру <g/> .
doc#81 Але і вони не знали про « <g/> Шевченка <g/> » <g/> , їхнє завдання було тільки заманути мене в Україну <g/> , там уже до мене з'явився б якийсь старий чи новий « <g/> Галицький <g/> » <g/> .
doc#72 Не зважаючи на права <g/> , якими користувалися українці в Австрії <g/> , їхня офіційна назва зоставалася русини <g/> .
doc#40 У наслідок цього ми <g/> , хоч ніби й чуємо голос Маланки <g/> , але водночас ніби трошки відсунулися <g/> , віддалилися від сцени <g/> ; за гнівом Маланки ми ніби чуємо легку і прихильну іронію автора <g/> , на образ героя наклалося ставлення автора <g/> , їхні чуття переплелися <g/> , хоч зовні — засобами лексики — автор свого ставлення аж ніяк не виявив <g/> .
doc#69 Усі вони <g/> , такі слова <g/> , анонімні <g/> , усі безбатченки <g/> , їхні автори соромляться й ховаються <g/> .
doc#32 Ще перед війною або в перебігу її вони вирвалися на Захід <g/> , пройшли там добру школу в університетах Німеччини <g/> , Австрії <g/> , Бельгії <g/> , їхня освіта була ґрунтовна <g/> , розум критичний і аналітичний <g/> , а водночас спрямований на синтезування <g/> , що було нечастим явищем серед первісного ядра Академії <g/> .
doc#40 <p> Цілковито так <g/> , як прикметник <g/> , відміняються займенники який <g/> , такий <g/> , сякий <g/> , котрий <g/> , кожний <g/> , сам ( <g/> ий <g/> ) <g/> , всякий <g/> , жадний <g/> , інший <g/> , інакший <g/> , наш <g/> , ваш <g/> , їхній <g/> .
doc#19 І він показує нікчемність морально скалічених дітей <g/> , їхній відрив від народнього ґрунту і від ґрунту взагалі <g/> , їхній паразитизм <g/> , марнотратство й душевну порожнечу <g/> , показує з великою силою <g/> , яскравими й соковитими мазками <g/> .
doc#48 Спільна та безпощадність <g/> , з якою обидва автори показують своїх героїв <g/> , їхнє оточення <g/> , нашу добу <g/> .
doc#12 : „Їхнє горе — наше горе <g/> , їхнє щастя — наше щастя <g/> .
doc#4 Цікаво <g/> , що конкретність цих деталів <g/> , їхня видющість <g/> , запахи й звуки тим конкретніші <g/> , чим ми далі від них у часі <g/> , і вершиною цієї теплої конкретности є поезії « <g/> Гавкає собака <g/> » і « <g/> Ранок <g/> » <g/> , написані 1979 і 1982 р. <g/> , тоді як нічого <g/> , так таки нічого з цих живих подробиць не знайдемо в « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> , себто посталих до 1937 р. <g/> , де радше подибуємо щось про парк а 1а Борисов-Мусатов або про сади <g/> , де « <g/> тюльпани паленіють І з неба тисячі зірок <g/> » — усе суто книжкового походження <g/> . </p>
doc#41 <p> Це зіставлення не треба розуміти хибно <g/> : індивідуальності Винниченка і Домонтовича <g/> , їхні світогляди цілком відмінні <g/> .
doc#0 Це були він сам <g/> , Іван Майстренко — многолітній боротьбіст — лівий антинацист <g/> , після його приїзду — Н. Молодші <g/> , звичайно <g/> , поети-початківці ( <g/> і <g/> , мабуть <g/> , екс-комсомольці <g/> , яких Довгаль витяг із рабства — Василь Онуфрієнко з жінкою Марусею <g/> , Всеволод Біленко <g/> ) <g/> , таких прав не дістали <g/> , їхня праця була технічна <g/> .
doc#19 І він показує нікчемність морально скалічених дітей <g/> , їхній відрив від народнього ґрунту і від ґрунту взагалі <g/> , їхній паразитизм <g/> , марнотратство й душевну порожнечу <g/> , показує з великою силою <g/> , яскравими й соковитими мазками <g/> .
doc#62 Про російські вислови в листах Теліги <g/> , - які вони <g/> , коли з'являються <g/> , їхню типологію <g/> , - могла б бути окрема стаття <g/> .
doc#81 Коли ліквідовано ВУАМЛIН і подібні заклади <g/> , їхній професорський склад виарештувано <g/> .
doc#32 Віком переважно тоді на п'ятому десятку <g/> , люди <g/> , що зазнали переслідувань від комуністичного режиму <g/> , але з трудом <g/> , правдою і неправдою заціліли <g/> , їхні вчителі майже всі загинули — фізично або духово <g/> , але зерно <g/> , посіяне тими вчителями <g/> , не було заглушене <g/> .
doc#59 Ось <g/> , наприклад <g/> , речення <g/> , що змальовує аборигенів наддністрянського кінецьсвіття <g/> : « <g/> Я студіював наново цю расу щелеп'ястих <g/> , широконосих <g/> , качконосих людей <g/> , їхні звички <g/> , їхню ліниву <g/> , знеохочену мову <g/> , й їхні чоботи відтискали мені ноги <g/> , їхні клунки звалювались мені на плечі <g/> , але <g/> , але — в гудінні телеграфних стовпів <g/> , в шереху листя <g/> , що котилось здовж шляху <g/> , в висушених суховієм левадах біля польових станцій невгавно дзвеніла мелодія <g/> .