Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Опріч того <g/> , я ніколи не спускав з ока можливости <g/> , що за якісь гріхи <g/> , справжні чи уявні <g/> , мене можуть звільнити з праці <g/> .
doc#81 Мене розшукав представник редакції <g/> , худорлявенький і гостроносий Григорій Гельдфанбейн ( <g/> не пригадую <g/> , чи він був головним редактором <g/> , чи тільки працівником редакції <g/> , мабуть <g/> , секретарем <g/> ) і наполегливо замовив мені статтю про мову новіших творів української літератури <g/> .
doc#81 Мене стримувало від цього те <g/> , що я мав невідповідне соціяльне походження <g/> , що його приховував <g/> .
doc#19 Не може зблизитися з Ра- дюком Ольга Дашковичівна ( <g/> « <g/> Чорні хмари <g/> » <g/> ) <g/> , занепадає й спивається Лемішковський <g/> , гинуть Мася і Антось Лю- борацькі — з прокляттям на вустах <g/> : « <g/> Не своєю смертю я вмираю <g/> ; мене вбила семінарія <g/> » <g/> , — заявляє з гіркотою Антось у передсмертні хвилини <g/> .
doc#81 Але вступ до партії був би проти моїх переконань <g/> : він вимагав би від мене багато вчинків <g/> , спрямованих проти інших <g/> , там <g/> , де я хотів би зберегти принаймні невтралітет <g/> ; і він перетворив би мене на шахову фігурку <g/> , яку хтось незримий переставляє <g/> , як йому хочеться <g/> : сьогодні мене могли б послати до війська <g/> , завтра — до НКВД <g/> , сьогодні — до Росії <g/> , завтра — до якоїсь там символічної Амвросіївки <g/> , сьогодні — директором видавництва <g/> , завтра — керівником свинарника <g/> …
doc#46 <p> Що не заважало йому дружньо зустрічатися зі мною <g/> , бувати в мене <g/> .
doc#92 У цілому в мене складалося враження <g/> , що багато хто були задоволені моїм сміливим виступом проти Білодіда <g/> » <g/> . </p>
doc#92 томі <g/> . </p><p> Участь у з'їзді загрожувала б мені особисто <g/> , бо чехи могли б видати мене радницям <g/> . Е. навіть цитував відповідну статтю радянського кримінального кодексу <g/> . </p><p> Безнадійність спроб боронити мене
doc#81 На Центральних курсах моїми керівниками були дуже привітний і лагідний <g/> , лисий <g/> , як виголений <g/> , галичанин Кукелка <g/> , що <g/> , власне <g/> , впроваджував мене в теми й методи викладання <g/> , а побічно Полуведько <g/> , що потім був завербований у радянські шпигуни <g/> , перекинений у район німецької окупації <g/> , продерся до Харківської міської управи <g/> , але був викритий і розстріляний німцями <g/> , готовий стати посмертно і багато років по війні радянським героєм <g/> . </p>
doc#81 Вона вчила мене французької мови й читала зі мною « <g/> Les malheurs de petite Sophie <g/> » µрафині де Сеµюр-Ростопчиної і дві книжки Ектора Мальо « <g/> En famille <g/> » і « <g/> Sans famille <g/> » в золотих з червоним оправах <g/> .
doc#81 Ними користався пізніше від мене Булаховський <g/> , коли писав свій двотомовий опис російської мови першої половини 19-го сторіччя <g/> .
doc#92 Завтра Вавржінек тікає від мене як від чуми <g/> , а коли ми все-таки опиняємося поруч <g/> , дивиться в підлогу <g/> .
doc#81 За третім парком міста вже не було <g/> , у будні дні тут було спокійно й затишно <g/> , відвідували мене тільки чмелі <g/> , метелики <g/> , а під осінь настирливі оси <g/> , і як глибоко й привільно тут дихалося <g/> , і скільки прочитано книжок <g/> !
doc#81 Був це шлях до смерти <g/> , але в моєму тогочасному світосприйманні смерти не було <g/> , ще не було <g/> , і він був для мене просто дивак <g/> , що чомусь не поводиться так <g/> , як інші люди <g/> .
doc#81 Про нього я вже згадував <g/> , оповідаючи <g/> , як у другій німецькій окупації Харкова ( <g/> березень — серпень 1943 року <g/> ) він відвідав спустошену мою квартиру в « <g/> Саламандрі <g/> » <g/> , знайшов на підлозі серед мотлоху альбоми з родинними фотографіями і врятував деякі для мене <g/> , передавши їх мені у Львові <g/> .
doc#81 <p> Але те <g/> , що <g/> , можливо <g/> , було корисно для мене як особи ( <g/> хто знає <g/> , чи справді було <g/> .
doc#81 <p> Найбільшою для мене подією 1940 року були відвідини Львова <g/> .
doc#81 <p> І ця врівноважена відповідь стала для мене тим <g/> , чим було видіння Бога в розчиненому небі Савлові <g/> .
doc#81 Сатира до мене мало доходила <g/> , бо про українську еміµрацію я не мав ніякого уявлення <g/> , але комбінація комічного з страшним і пишнота бароккового оформлення була чимсь для мене новим <g/> .
doc#81 Але цей ДЕНЬ — чи це буде ніч — прийде і для мене <g/> , прийде він <g/> , хоч трохи пізніше й поступово для всього <g/> , що я робив <g/> , зробив і лишив <g/> , отже й для того <g/> , що тут тепер вистукую на машинці ( <g/> з переплутаними літерами <g/> ) <g/> .