Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#84 мирно у своєму — географічна точка <g/> , — коли сталася халепа <g/> : прийшли большевики ( <g/> чи там німці <g/> ) <g/> , і довелося покидати насиджене гніздечко <g/> . А як добре було <g/> !
doc#72 Ні того <g/> , ні того не існувало для української мови <g/> , яка тільки но відірвалася ( <g/> чи перебувала в стадії відриву <g/> ) од сільських мовних першоджерел <g/> .
doc#1 Основна засада Шевченкового стилю тих років — дати читачеві можливість уловити певну схему <g/> , певну лінію ( <g/> чи то у віршовій структурі <g/> , чи в будові речення <g/> ) <g/> , водночас не даючи цій схемі зматеріялізуватися <g/> .
doc#56 Доби <g/> , що поставила природність ( <g/> чи « <g/> природність <g/> » <g/> ) понад красу <g/> , що манжети на штанах заступила торочками псевдозношености <g/> , а штучну згортку на тих таки штанах серією псевдодір і псевдолаток <g/> , що заповзялася звести поетичну мову з котурнів вишуканости й понадбуденности до словника й синтакси пересічного дикуна з сучасного великого міста <g/> .
doc#9 По- перше <g/> , це наскільки імпонує Олені Пчілці ( <g/> чи то пак Любі <g/> ) галицька літературна мова своєю універсальністю <g/> , — а з загального мовознавства відомо <g/> , що імпонування чиєїсь мови є перша й вирішальна передумова для позичень з цієї мови <g/> .
doc#81 <p> У кінці 1943 року ( <g/> чи то 9 листопада <g/> , чи 9 грудня <g/> ) естрада клюбу стала сценою театральної вистави радше камерного характеру <g/> .
doc#70 Але чужі слова в українській мові XIX—XX століть ( <g/> чи це нам подобається <g/> , чи ні <g/> ) <g/> , не приходили з французької мови і рідко з німецької <g/> , а як правило <g/> , з російської і польської <g/> , і було найменше утопійно намагатися переінакшити те <g/> , що творилося протягом двох сторіч <g/> .
doc#37 Причина цього заблуду <g/> , — мого <g/> , а <g/> , мабуть <g/> , і декого ще з ініціятивної групи <g/> , — було те <g/> , що я ( <g/> чи ми <g/> ) були в полоні ідеї національної єдности <g/> .
doc#63 Глава XIV <g/> » <g/> , чи то будуть ідилічно-мрійні мініятюри типу « <g/> Росли укупочці <g/> , зросли <g/> » або « <g/> Тече вода з-під явора <g/> » все пройняте суб'єктивністю <g/> , глибокою інтимністю крізь призму особистости переломленого почуття <g/> .
doc#26 Наголос поставлено на тому <g/> , чи даний письменник служив « <g/> народові <g/> » <g/> , чи ні <g/> .
doc#81 Він проходив через закриті вистави <g/> , що звалися « <g/> громадськими переглядами <g/> » <g/> , а справді були організованими збіговищами ортодоксів <g/> , готових задушити кожну живу думку — чи то автора <g/> , чи то театру <g/> .
doc#5 Це конфлікт раціонального і іраціонального <g/> , байдуже <g/> , чи це останнє було коханням <g/> , мистецтвом чи відчуттям приналежности до нації <g/> .
doc#72 <p> Такі виступи мали на меті сіяти паніку серед реакційних російських кіл <g/> , що могла б довести до погромів українських установ та переслідувань окремих осіб <g/> , байдуже <g/> , чи з приватної ініціятиви <g/> , чи з нацьковування або акції урядових чинників <g/> .
doc#92 Як саме вони були передані і чи всі — чи безпосередньо <g/> , чи через Ґеорґієва — я не знаю <g/> .
doc#81 Тепер постала потреба прибити на рогах вулиць <g/> , чи на вцілілих будинках <g/> , чи <g/> , частіше <g/> , на стовбурах руїн таблички з назвами вулиць <g/> .
doc#37 Пригадую <g/> , я мав великі вагання <g/> , чи запрошувати Остапа Грицая <g/> , чиї писання тих років <g/> , як на мене <g/> , були безпорадно-вчительські <g/> .
doc#44 Майбутній історик <g/> , може <g/> , здатний буде встановити <g/> , чи це були процеси ПАРАЛЕЛЬНІ <g/> , чи література еміграції справді ВПЛИНУЛА на духовість і літературу України <g/> .
doc#81 Вона жила десь у горішній частині району Пушкінської вулиці <g/> , чи то на Чайківській вулиці ( <g/> де був тоді гуртожиток технікумських студентів <g/> ) чи то на Лермонтовській <g/> , і щовечора ми йшли разом від технікуму до її трамвайної зупинки на Миколаївському ( <g/> Тевелєва офіційно <g/> ) майдані <g/> .
doc#0 <p> На запитання до Н. <g/> , уже по війні <g/> , чи він шкодує <g/> , що взяв на себе вимушене зобов'язання супрота громадянина Галицького і що не дотримався свого зобов'язання <g/> , відповідь була <g/> , що ні <g/> .
doc#23 <p> Чи під вінцем <g/> , чи в могилі <g/> , чи в буйному морю <g/> ! </p>