Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 ( <g/> Хоч політично він ніяк не виступав <g/> ) <g/> .
doc#55 « <g/> Йоґанна <g/> , жінка Хусова <g/> » <g/> , 1909 <g/> , VIII <g/> , 56 <g/> ) <g/> , але не так УП 19 і УП 60 ( <g/> хоч між прикладами Рим не подано <g/> ) <g/> .
doc#3 Більшість дослідників і популяризаторів просто не помічають чи воліють не помічати еволюції наших конструкцій <g/> , мимохідь кинуть словечко про те <g/> , що вони звуть традиційно « <g/> збірними числівниками <g/> » ( <g/> хоч які ті числівники сьогодні далекі від збірности <g/> ) і на тому ставлять крапку <g/> .
doc#56 Ця стаття не повинна бути безконечною ( <g/> хоч тема її чи не така <g/> ) <g/> , і публіцистична частина її має скоро добігти кінця <g/> .
doc#81 Блакитного і не йшов з тими <g/> , хто проводжав тіло Хвильового на цвинтар <g/> , хоч пізніше <g/> , уже в самоті <g/> , розшукав його могилу і бачив квіти <g/> , що там лежали <g/> , а ще пізніше вже не міг її розшукати <g/> , бо її зрівняли з землею <g/> , був також на могилі Блакитного ( <g/> хоч він і не був героєм мого роману <g/> ) не на цвинтарі на вулиці Артема <g/> , а на спеціяльному місці на півночі Харкова коло Сокольників <g/> , де ховали провідних політиків і де замість хрестів ставили пропелери на кілку <g/> .
doc#72 У романі “ <g/> Божки <g/> ” такий тип влучно ( <g/> хоч і дуже іронічно <g/> ) змалював В. Винниченко <g/> : </p><p> В цей час якраз прийшов Скалозуб <g/> .
doc#81 Курбас опирався драматургії Микитенка — Корнійчука <g/> , яка в суті речі вагалася між псевдореалізмом і газетчиною ( <g/> хоч « <g/> Кадри <g/> » Микитенкові таки були поставлені Лесем Дубовиком у травні 1931 року <g/> ) <g/> , театр волів голу газетчину <g/> , принаймні вона не вимагала повернення до традиційного театру і <g/> , теоретично міркуючи <g/> , могла б іти по лінії плеканого « <g/> Березолем <g/> » жанру злободенних ревій на зразок « <g/> Алло на хвилі <g/> …
doc#40 Наприклад <g/> , від писати форма на -лий не можлива <g/> , бо це перехідне дієслово <g/> ; від тихнути — бо це недоконане дієслово ( <g/> хоч від доконаного стихнути є форма стихлий <g/> ) <g/> .
doc#40 У той час <g/> , як у вимові слів інший <g/> , іноді <g/> , індик <g/> , істик <g/> , ірій зберігається вимова и- ( <g/> хоч і пишеться і- <g/> ) <g/> , в інших словах звичайно вимовляється і- <g/> , напр <g/> .
doc#40 , пишемо хорольський ( <g/> хоч Хорол <g/> ) <g/> , ліверпульськиу ( <g/> хоч Ліверну л <g/> ) <g/> .
doc#81 Я його зустрів лише кілька разів <g/> , він не був моїм колеµою в УКІЖі ( <g/> він був у якомусь науково-дослідному закладі <g/> ) <g/> , і я навіть не знаю його ім'я поза тим О. <g/> , але я добре пам'ятаю його скрючену <g/> , сухоруку постать малого ( <g/> хоч і без горба <g/> ) Квазімодо <g/> .
doc#72 Лотоцький 3 <g/> , 17 <g/> , 49 <g/> ) <g/> , імовірно через недостатнє знання російської мови ( <g/> хоч Дорошенко [ <g/> 1949 <g/> , 83 <g/> ] згадує <g/> , що вони добре володіли російською <g/> , а української вживали з переконання <g/> ) <g/> .
doc#99 Приватний світ <g/> , світ я <g/> , починається прощанням з молодістю <g/> , звідки шлях веде на поріг задзеркалля <g/> , далі до молитви ( <g/> хоч не ясно <g/> , чи відкритої правдам віри й релігії <g/> ) <g/> , а ще далі — до суто вже жіночих мотивів огиди-потягу до чоловіків звіриного запаху і облямованих чорним нігтів <g/> , до захланної порожнечі жінок <g/> , жадібних чоловіка і жадібних його смерти <g/> , намірених побудувати світ « <g/> без Агамемнона <g/> » <g/> , спроможних забити його <g/> , але не спроможних жити без нього <g/> …
doc#29 Гостем став не російський режисер <g/> , що приїхав підробити трохи на « <g/> хахлах <g/> » <g/> , а Валерій Інкіжинов <g/> , монгол ( <g/> хоч і російського хову <g/> ) <g/> , і приніс він не французькі бульварні фарси на зразок тих <g/> , що за давно вже вкоріненою практикою Єлена Ґрановська і Ніколай Радін ( <g/> до речі <g/> , брат Петіпа <g/> ) щоліта приносили були на кін Синельниковського театру <g/> , добре видоюючи харківську театральну публіку ( <g/> намучилися зимою з тими хахлами <g/> , хоч літом розважмо душу <g/> !
doc#6 У Курилика <g/> , якщо небо спокійне <g/> , йому приділено мало місця ( <g/> хоч є разючі вийнятки в картинах ідилічного характеру <g/> , як от “ <g/> Квебекські фармерські діти розкошують у природі <g/> ” в серії “ <g/> Куриликова Канада <g/> ” <g/> ) <g/> ; на багатьох картинах неба взагалі нема <g/> , картина ніби зрізана на верхів'ях дерев <g/> .
doc#81 Я далі приятелював з Валею Єлецьким <g/> , додому до нас заходив Юра Петровський ( <g/> хоч я не певний <g/> , чи він був у групі Єлецького <g/> ) <g/> .
doc#82 Як уже виховувати « <g/> народ <g/> » <g/> , то і тут виховання здається потрібним ( <g/> хоч і тут люди самі дають собі раду <g/> , без літературних напучувань <g/> ) <g/> .
doc#84 А кров — це полум'я. Без вісниківства <g/> , можливо <g/> , не було б Хвильового і не було б державного прапора ( <g/> хоч і без держави <g/> ) на ратуші Львова і згодом на міській управі Харкова <g/> . </p>
doc#29 Тут лежала неповторність Курбаса серед його сучасників — видатних режисерів ( <g/> хоч усі двослівні формули спрощують і тим брешуть <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 <p> Як видно вже з цих прикладів <g/> , для членів періоду характеристичне ( <g/> хоч і не обов'язкове <g/> ) те <g/> , що вони починаються з того самого слова ( <g/> т. зв <g/> .