Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#30 Хочете нас помирити <g/> ? </p>
doc#14 Вона виступає як знак нового барокко — барокко нашої доби ( <g/> Хочете назвати її атомовою <g/> ?
doc#98 В отарі ( <g/> хочете делікатніше — у спілці <g/> ) <g/> .
doc#40 — значення протиставлення <g/> ) <g/> ; « <g/> Степана <g/> , по давній приязні до його батька <g/> , хотів би пригостити в себе в хаті <g/> » ( <g/> Укр <g/> .
doc#50 В цьому наступі мертвої техніки на живу природу місто <g/> , де в трамвайному плетиві дротів причався скажений сатана <g/> , де в мертвотній одноманітності конторської праці дук одбиває не сонця світ <g/> , а сонного директора прихід <g/> , — місто <g/> , осередок матерії і диявола <g/> , хоче знищити село <g/> , — за Осьмачкою <g/> , осередок людяности <g/> .
doc#43 Люди добрі <g/> , хочете від мене <g/> , щоб був роман <g/> , щоб були гострі ситуації <g/> , щоб були єдність часу й місця <g/> ?
doc#63 Його реалізм хоче бути реалізмом людської душі <g/> , хоче фіксувати кожний порух людської свідомости і підсвідомости <g/> , те <g/> , що школа Джойса називала потоком свідомости <g/> , а сам Костецький воліє називати потоком притомности <g/> .
doc#92 Шведам справа якогось чужинця <g/> , який <g/> , до того ж <g/> , хотів покинути країну <g/> , зовсім не боліла <g/> .
doc#18 <p> Герой « <g/> Сойчиного крила <g/> » <g/> , покинений коханою <g/> , стомлений безглуздою веремією життя <g/> , хоче жити « <g/> без оптимізму <g/> , без зайвих надій <g/> , бо оптимізм — це признак дитячої наївности <g/> , що бачить у житті те <g/> , чого нема <g/> , і надіється того <g/> , чого життя не може дати <g/> » <g/> .
doc#43 Для прикладу кажучи <g/> , коли я повірив в Астряба <g/> , в Серпокрила <g/> , навіть в іконописного Скаржинського <g/> , навіть у тверезющу Молоточкіну — і хочу знати <g/> , що вони зробили <g/> , коли війна почалася <g/> , не хочу обірваних ниток <g/> , хочу завершення <g/> , хочу математичности в композиції <g/> , хочу паралельних ліній <g/> ?
doc#28 Чути його і в його скупій патріотиці <g/> , коли він звертається до України <g/> : </p><p> Ясний світе <g/> , степе без краю <g/> , </p><p> Срібна пісне роси й трави <g/> , </p><p> Вас кохаю <g/> , вас заклинаю <g/> , </p><p> Хочу бути таким <g/> , як ви <g/> ! </p>
doc#43 Для прикладу кажучи <g/> , коли я повірив в Астряба <g/> , в Серпокрила <g/> , навіть в іконописного Скаржинського <g/> , навіть у тверезющу Молоточкіну — і хочу знати <g/> , що вони зробили <g/> , коли війна почалася <g/> , не хочу обірваних ниток <g/> , хочу завершення <g/> , хочу математичности в композиції <g/> , хочу паралельних ліній <g/> ?
doc#81 Я розпитував про нього у Львові <g/> , хотів з ним познайомитися <g/> .
doc#26 Може <g/> , хотіла й намагалася <g/> , але повстання придушила не Польща <g/> , а російський генерал Кречетніков <g/> , і Залізняк помер не в Березі Картузькій <g/> , чи як вона тоді звалася <g/> , а в Нерчинську <g/> … </p>
doc#40 Сміятися я з того всього <g/> , голубе мій <g/> , хотів <g/> » ( <g/> = хочу кожного разу <g/> , як про це йде мова <g/> .
doc#31 Довженко хотів повернутися на Україну – він пристрасно й вірно любив свою Батьківщину <g/> , він потребував <g/> , саме потребував бачити постійно перед очима рідний український пейзаж <g/> , він любив свій народ <g/> , хотів йому служити й черпати від його снаги в своїй роботі <g/> , він не міг ні працювати <g/> , ні творити <g/> , будучи відірваний від свого народу <g/> …
doc#100 Хоча <g/> , на кожному з цих <g/> , та й інших <g/> , сильних імен неодмінно <g/> , хотіли б вони цього чи ні <g/> , а радянське життя наклало свій відбиток <g/> , що тут вже зробиш <g/> .
doc#43 Для прикладу кажучи <g/> , коли я повірив в Астряба <g/> , в Серпокрила <g/> , навіть в іконописного Скаржинського <g/> , навіть у тверезющу Молоточкіну — і хочу знати <g/> , що вони зробили <g/> , коли війна почалася <g/> , не хочу обірваних ниток <g/> , хочу завершення <g/> , хочу математичности в композиції <g/> , хочу паралельних ліній <g/> ?
doc#72 Характеристично <g/> , що А. Волошин видав граматику закарпатської видозміни української мови теж по-угорськи <g/> : “ <g/> Gyakorlati kis-orosz ( <g/> ruten <g/> ) nyelvtan ( <g/> 1907 <g/> ) ” ( <g/> Gerovskij 1934 <g/> , 508 <g/> ) <g/> , може <g/> , крім іншого <g/> , з метою <g/> , щоб вона правила за підручник для тих <g/> , хто <g/> , одержавши угорську освіту <g/> , хотів познайомитися з рідною мовою <g/> . </p>
doc#67 <p> Це <g/> , правда <g/> , заява трохи непристойна <g/> , бо <g/> , кажучи це <g/> , я <g/> , очевидно <g/> , хочу зменшити свій вік на яких тридцять років <g/> , або відповідно збільшити вік Тарнавського <g/> .