Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 У дорозі до Національного дівадла ( <g/> театру <g/> ) <g/> , від 1881 року одного з провідних осередків національного відродження над Влтавою <g/> . </p>
doc#81 Я боявся йти на такі вистави <g/> , не знавши ні мови ( <g/> театр грав мовою їдиш <g/> ) <g/> , ні деталів побуту <g/> .
doc#24 <p> 1 Німецький історик театру <g/> , Йозеф Ґреґор <g/> , пише <g/> : « <g/> Замість античної одноцентровости ( <g/> Zentrierung <g/> ) театру з'являється прямо протилежний принцип <g/> , безцентровість ( <g/> Exzentrierung <g/> ) » <g/> .
doc#81 Розмірно кращими були « <g/> Ромео і Джульєтта <g/> » С. Прокоф'єва в Маріїнському ( <g/> Кірова <g/> ) театрі і « <g/> Коля Брюньйон <g/> » Д. Кабалевського в Малому оперовому <g/> .
doc#81 Це були блискучі вистави <g/> , але вони ще йшли в одному річищі з засновниками нового <g/> , « <g/> прожекторного <g/> » ( <g/> в буквальному й переносному сенсі <g/> ) театру в Росії й Німеччині <g/> : відмова від ілюзіонізму відтворення щоденного життя й психологізму <g/> , абстрактність місця дії <g/> , музичне оформлення говореного на сцені в гармонії з рухом <g/> .
doc#81 Курбас опирався драматургії Микитенка — Корнійчука <g/> , яка в суті речі вагалася між псевдореалізмом і газетчиною ( <g/> хоч « <g/> Кадри <g/> » Микитенкові таки були поставлені Лесем Дубовиком у травні 1931 року <g/> ) <g/> , театр волів голу газетчину <g/> , принаймні вона не вимагала повернення до традиційного театру і <g/> , теоретично міркуючи <g/> , могла б іти по лінії плеканого « <g/> Березолем <g/> » жанру злободенних ревій на зразок « <g/> Алло на хвилі <g/> …
doc#72 <p> Не оминули чистки теж періодичні видання ( <g/> так “ <g/> Літопис революції <g/> ” припинив виходити 1933 р. <g/> , “ <g/> Історик-більшовик <g/> ” закрито в першій половині тридцятих років <g/> , “ <g/> Нову [ <g/> пізніше “ <g/> СОЦІАЛІСТИЧНУ <g/> ] громаду <g/> ” — 1933 р. <g/> , “ <g/> Життя і революція <g/> ” — 1933 р. <g/> , “ <g/> Червоний шлях <g/> ” — 1936 р. і т.д. <g/> ) <g/> , театри ( <g/> в жовтні 1933 р. розгромлено “ <g/> Березіль <g/> ” <g/> ) <g/> , кіно ( <g/> 1933 р. Довженка переведено з України в Москву <g/> , що потягло за собою відповідні наслідки <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 Вахтанµова — в 1931-му <g/> , театр Юрія Завадського — в 1933 і 1934му <g/> .
doc#81 Станіславського — в 1933-му <g/> , Московський художній — у 1936-му <g/> , театр ім <g/> .
doc#40 З-поміж слов'янських мов пуристи особливо сильно вплинули на чеську мову <g/> , де цілу низку чужих слів <g/> , навіть уживаних по всій Европі <g/> , заступлено штучними новотворами або відживленими архаїзмами чеського походження <g/> , як от <g/> : музика — hudba <g/> , театр — divadlo <g/> , металь — kov <g/> , хемія — lucba <g/> , журналіст — novinar тощо <g/> .
doc#81 <p> З театрами революції тримали кроку такі <g/> , як театри червоної армії <g/> , театри робітничої молоді ( <g/> троми <g/> ) <g/> ; до Харкова приїздив на µастролі навіть такий собі Московський робітничий Художній театр ( <g/> листопад 1933 <g/> ) <g/> .
doc#29 Але боронили « <g/> своїх <g/> » із запалом <g/> , із пристрастю такими <g/> , ніби вони ніколи не жили на селі <g/> , де <g/> , як відомо <g/> , театру не бачили <g/> . </p>
doc#12 : діяметр <g/> , театр <g/> , семестр <g/> , центр <g/> .
doc#81 Спочатку ставку поставлено на Червонозаводський театр <g/> , той самий <g/> , що його при розбудові вкрили фресками бойчукісти <g/> , — але фрески знищено <g/> , театр відкрився вже без них <g/> , і мені не пощастило їх хоч раз побачити <g/> .
doc#81 Праця забезпечена <g/> , безглузда <g/> , але рутинна й не нечесна <g/> , квартира зовсім можлива <g/> , хоч і вбого обставлена <g/> , харчі сірі <g/> , але достатні <g/> , наукова праця налагоджена <g/> , журналістична — вітана й прошена <g/> , кілька відданих друзів — від Сімовича до Оксани Линтварьової й Грицька Стеценка <g/> , дозвілля в клюбі <g/> , театрі <g/> , в перекладах <g/> , де часом годинами шукаєш ритму або слова <g/> , — все це пливло спокійною річкою <g/> .
doc#81 Так — парадоксально — не бувши антикультурним <g/> , несучи в провінцію культуру <g/> , театр драми в Харкові плекав і увічнював провінційність Харкова і України <g/> . </p>
doc#93 Як у Курбаса <g/> , театр не намагається відтворювати життя <g/> .
doc#72 Осяги української культури в ділянках літератури <g/> , театру <g/> , кіна і т.д. допомагали б зберегти українську літературну мову <g/> .
doc#29 Хто почувається дома в німецькій культурі <g/> , літературі <g/> , театрі і водночас — у мисленні й діяльності Курбаса <g/> , в історії його театру <g/> ?
doc#66 І тому <g/> , що гак об'єктивно сталося <g/> , тому <g/> , що гра трохи відсунула на другий плян слово Лесі Українки <g/> , тому <g/> , мабуть <g/> , театр відновив відкинутий Лесею Українкою фінал твору — зустріч Юди з трьома жінками і його <g/> , Юди <g/> , самогубство <g/> .