Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 <p> Стоїть старий <g/> , похилився <g/> , </p><p> Мов козак той зажурився <g/> . </p>
doc#2 Ті <g/> , хто стояв при її поетичній колисці <g/> , приймають її й тепер <g/> , бо чують бодай просліди первісної мелодії <g/> .
doc#4 <p> Один з них — найповерховіший <g/> , і вже згадуваний — те <g/> , що за наголовками багатьох поезій стоїть піднаголо- вок « <g/> Листки з щоденника <g/> » <g/> .
doc#6 Чи не єдиний виняток — цитатна назва <g/> , слова <g/> , що їх ніби вимовляє дійова особа — це “ <g/> Нема грошей — нема води <g/> ” <g/> , що каже водовіз жінці <g/> , яка стоїть у дверях будинку <g/> .
doc#6 <p> Не краще <g/> , либонь <g/> , стояли справи з українською літературою <g/> .
doc#6 Він стояв осторонь від “ <g/> ярмарку пихи <g/> ” цього життя і від більшости його творців і носіїв <g/> .
doc#6 <p> Глядач картин Курилика при бажанні може забути про оповідь <g/> , що стоїть за ними і що ніби породила їх <g/> , про біографічне тло і про історію Канади й канадців <g/> , епізоди якої до них увійшли <g/> ; може примусити себе абстрагуватися від їхньої філософії й проповіді віри — тоді вони тим яскравіше постануть перед ним як гра площин <g/> , що несуть у собі співвідношення кольорів <g/> .
doc#7 Коли речення починається з підмета <g/> , що перед ним стоїть заперечна частка н е <g/> , то в продовженні конечно чекаємо десь другої половини фрази <g/> , що починається на а ( <g/> Не він це зробив <g/> , а вона <g/> ) <g/> …
doc#7 <p> Флюктуаціонізм — не легка річ <g/> , — з погляду суто технічних вимог <g/> , що стоять перед поетом <g/> .
doc#8 <p> Однією з причин малого впливу Петрова було те <g/> , що він стояв незмірно вище від більшости еміграції своєю культурою і самою площиною свого мислення <g/> , завжди спрямованого на синтезу <g/> , на широкі узагальнення <g/> , а не на щоденну гру амбіцій і взаємопідкопувань — чи то в приватному житті <g/> , чи то в культурі й політиці <g/> .
doc#9 що в мові М Драгоманів помітно піддався галицьким впливам <g/> , як це слушно констатував ще в 1913 р. М. Жученко <g/> : « <g/> Драгоманов <g/> , мову якого ми вважаємо за найкращий зразок наукової української мови <g/> , під кінець <g/> , коли йому доводилось друкувати свої писання виключно у галицьких виданнях <g/> , почав писати більше вже на галицький зразок <g/> »5. </p><p> І — зауважимо мимохідь — це пішло його мові на користь <g/> , бо хоч частково відчистило її від русизмів <g/> , які аж надто рясніють у його ранніх писаннях <g/> , — як-от <g/> : місто ( <g/> в значенні « <g/> місце <g/> » <g/> ) <g/> , добавок <g/> , стоїть <g/> , бумага <g/> , получив <g/> , щитаю і сила інших6. Отже <g/> , М. Драгоманів об'єктивно був до певної міри провідником галицьких мовних елементів до літературної мови <g/> . </p>
doc#9 Літературна українська мова <g/> , за його твердженням <g/> , існує тільки на Великій Україні <g/> , де вона освячена авторитетом клясиків і тогочасних великих письменників <g/> ; усе <g/> , що є специфічного в галицькій книжній мові <g/> , Б. Грінченко зневажливо називає « <g/> язичиєм <g/> » <g/> , дарма що не може не розуміти <g/> , що це новітнє <g/> , мовляв <g/> , « <g/> язичиє <g/> » далеко стоїть від тієї москвофільської мови <g/> , яка свого часу й дістала іронічну назву язичия <g/> : « <g/> Дуже помилялись ті земляки <g/> , які думали досі <g/> , що в Галичині тільке одне " <g/> язичиє <g/> " — москвофільське <g/> , навпаки <g/> , — є і друге — рутенське <g/> »1. Докази на це твердження в Б. Грінченка — більш ніж скупі <g/> .
doc#9 , а тим самим і всієї дискусії <g/> , нагадує виступ того « <g/> сільського дописувача <g/> » <g/> , якого ще 1907 р. цитував Б. Грінченко <g/> : « <g/> Одкиньте набік всю Галичину <g/> , бо вона нам хоть і рідна сестра <g/> , рідніша конечно <g/> , як Московщина <g/> , але живе од нас далеченько <g/> , та ще до того вона <g/> , вештаючись між разними слов'янськими народами <g/> , ввела в свою літературу багато таких слів <g/> , що вони для нашого народу на перший час покажуться трудно понятними і чужішими од " <g/> московських <g/> " <g/> , бо з цими ми мусіли поневолі зріднитися <g/> »2. Так і тільки так стояло питання <g/> : Галичина або Москва <g/> , інкорпорація в літературну мову галицьких елементів — або сповнення літературної мови позиченнями чи кальками з російської мови <g/> ?
doc#9 кресло <g/> ) <g/> , прихожа ( <g/> « <g/> Мосаковський стояв у прихожій <g/> » — С. 77 <g/> ; рос <g/> .
doc#9 Тут не стоїть завдання всебічно її характеризувати <g/> .
doc#10 <p> Не цурався Ганцов і другої ділянки мовознавчої праці <g/> , де теж гостро стояла потреба встановити й запровадити норми <g/> .
doc#10 Наприклад <g/> , у наголосі — як щодо характеру <g/> , так і щодо місця — ці говірки стоять чи не ближче до північних <g/> , ніж до південно-західніх17 <g/> ) <g/> .
doc#10 Ніби відчувши хиткість цього критерію <g/> , Ганцов як можливість пропонує спертися ще й на інші критерії <g/> , і то такі <g/> , що більше стояли б у зв'язку з його загальним підходом —критерії акцентологічні <g/> : довгість а в перед наголошеному складі <g/> , якщо в наголошеному складі є голосний високого піднесення <g/> , наявність чи відсутність дифтонгів на місці акутового й новоакутового о ( <g/> 16 <g/> , 268—269 <g/> ) <g/> , — але <g/> , кинувши цю пропозицію <g/> , Ганцов фактично її не використовує <g/> . </p>
doc#10 Перед ним <g/> , як і перед Оленою Курило <g/> , як перед українським мовознавством 20-их років явно стояло завдання по-новому вивчити цю проблему і встановити <g/> , наскільки вона реальна <g/> .
doc#10 Через позанаукові причини вони цього виконати не змогли <g/> , і питання стоїть отвором ще й сьогодні <g/> . </p>