This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#49 | тополі <g/> . </p><p> Тому і перший вихід батька на шлях ( <g/> і в | поезію | <g/> ! <g/> ) <g/> , який можна було б сприйняти емпірично <g/> : </p> |
doc#23 | , чудесні <g/> , гарні <g/> , святі <g/> , милі пісні ( <g/> себто | поезія | <g/> ! <g/> ) <g/> , при чому все ясне й радісне — далеке <g/> . |
doc#31 | : « <g/> Бережіться <g/> , — живий поет <g/> ! Отже <g/> , війна | поезії | <g/> ! » </p><p> « <g/> Хохлацької розляпаности й сахаринної |
doc#26 | б сказати <g/> , — демонстративно мало — на 112 рядків | поезії | <g/> ! Натомість цілковито переважають і панують |
doc#27 | путєводним пламенником <g/> ? Рідна пісня <g/> , рідна | поезія | <g/> ! Нехай же ганить її хто як хоче <g/> ; вона вовіки |
doc#28 | . Воістину подвійно книжний характер | поезії | <g/> ! Тим то і майбутнє <g/> , кінець-кінцем <g/> , є тільки |
doc#77 | серед гімназійного юнацтва <g/> : « <g/> Що то була за | поезія | <g/> ! <g/> … Коса <g/> , роса <g/> , небеса <g/> … <g/> . Кохання <g/> , щебетання <g/> , |
doc#56 | , не ставши епігоном американської сучасної | поезії | ( <g/> 1919 року Тичина журився тим <g/> , що поети |
doc#40 | поезії виявляється традиція нашої бароккової | поезії | ( <g/> XVII ст <g/> . <g/> ) <g/> , яка особливо милувалася в таких |
doc#68 | рількеанства знаходжу лише в невеликій групі | поезій | ( <g/> « <g/> Вечір <g/> . Падає напруга <g/> » <g/> , « <g/> Ніч осідала <g/> … » <g/> , « |
doc#28 | і шпилів Парнасу <g/> » – до далекої від життя | поезії | ( <g/> « <g/> Оглавський сад <g/> » <g/> ) <g/> ? Але хоч так <g/> , хоч так <g/> , – а |
doc#28 | майбутнім дихають серця <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Я робітник <g/> » <g/> ) </p><p> Цілу | поезію | ( <g/> « <g/> Спартак <g/> » <g/> , 1924 <g/> ) він присвячує тому <g/> , щоб |
doc#28 | , німа пустеля <g/> , ніжна краса <g/> , зібрані в одній | поезії | ( <g/> « <g/> Я ждав <g/> » <g/> ) <g/> , створюють не стільки пластичний |
doc#56 | по-своєму першорядний Лукашів переклад | поезій | ( <g/> а таки поезій у цьому випадку <g/> ) Льорки підпав |
doc#40 | є спроби знов відродити їх уживання — бодай у | поезії | ( <g/> Барка <g/> ) <g/> . </p><p> Характеристично знов таки <g/> , що |
doc#62 | цього віршилища до справжньої | поезії | ( <g/> в протилежність двом поезіям Теліги <g/> ) <g/> , його |
doc#98 | і <g/> , як писав <g/> , вийшов у перші шеренги української | поезії | ( <g/> й почасти прози <g/> ) поруч <g/> , скажімо <g/> , Тичини й |
doc#37 | життя <g/> . Зміщень не уявляє <g/> . Від цього не виграє ні | поезія | ( <g/> мертві <g/> , точні вірші <g/> ) <g/> , ні проза ( <g/> майстерно |
doc#68 | ) <g/> . В певному сенсі Стус пише в більшості своїх | поезій | ( <g/> про винятки — далі <g/> ) одну <g/> , свою <g/> , власну |
doc#81 | тим <g/> , що було приступне <g/> . Як і ориµінальні | поезії | ( <g/> такими ориµінальними велика частина їх не |