Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Спокійніше <g/> , а тому й правильніше характеризує те саме явище М. Жученко <g/> , який <g/> , одначе <g/> , як видно з його ж таки слів <g/> , теж ставився до нього не дуже співчутливо <g/> : « <g/> Таким чином <g/> , силою нещасливих обставин <g/> , з кінця сімдесятих років розвиток літературної української мови був перенесений на галицький ґрунт <g/> , і що ж тут дивного <g/> , коли тая мова почала тепер будуватись не на києво-полтавській <g/> , а на львівсько-коломийській основі <g/> !
doc#45 Поперше <g/> , він написав для " <g/> Основи <g/> " огляд ( <g/> надрукований в ООП 77-78 <g/> ) <g/> ; подруге <g/> , як згадує Соханська в листі до Аксакова <g/> , Потебня говорив їй <g/> , що інколи скаженіє від нападів консервативного " <g/> Дня <g/> " на " <g/> Основу <g/> " ( <g/> Сумцов 1922 <g/> , 64 <g/> ) <g/> .
doc#45 Український журнал " <g/> Основа <g/> " <g/> , що виходив 1861-62 в Петербурзі <g/> , аж ніяк не належав до революційних видань <g/> , проте за ним пильно слідкували урядові чинники і російська консервативна преса <g/> .
doc#45 Поперше <g/> , він написав для " <g/> Основи <g/> " огляд ( <g/> надрукований в ООП 77-78 <g/> ) <g/> ; подруге <g/> , як згадує Соханська в листі до Аксакова <g/> , Потебня говорив їй <g/> , що інколи скаженіє від нападів консервативного " <g/> Дня <g/> " на " <g/> Основу <g/> " ( <g/> Сумцов 1922 <g/> , 64 <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> Та що Курило цікавили насамперед проблеми генетичного характеру <g/> , а не опис окремих мовно-територіяльних одиниць <g/> , то на основі ( <g/> 11 <g/> ) виростають дві інші праці <g/> , вже не чисто описового <g/> , а описово-проблемного характеру — ( <g/> 12 <g/> ) і ( <g/> 16 <g/> ) <g/> .
doc#10 Південно-київські говірки Ганцов уважає за результат тривалого співжиття північних і південних говірок <g/> , почасти також — південно-західніх і південно-східніх <g/> , вбачаючи в цьому підставу постання літературної мови на їх основі ( <g/> 5 <g/> , 132 й далі <g/> ; 12 <g/> , 228 <g/> ) <g/> .
doc#9 Задумана Буком Караджічем як принципово однодіялектна своєю основою ( <g/> за говіркою села Тершіч у півд <g/> .
doc#40 Крім того <g/> , використовуються тут наростки -ан ( <g/> мовчан <g/> , лисан <g/> , пузан <g/> ) <g/> , -ань ( <g/> черевань <g/> , вусань <g/> ) <g/> , обидва з кінцевим наголосом <g/> , і -ень з наголосом на основі ( <g/> красень <g/> , хорошень <g/> , велетень <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 Тяжче визначити тип відмінювання тих pluralia tantum <g/> , що кінчаються на -и <g/> , -і. В давальному <g/> , орудному й місцевому відмінку вони мають правда <g/> , звичайні закінчення -ам ( <g/> -ям <g/> ) <g/> , -ами ( <g/> -ями <g/> ) <g/> , -ах ( <g/> -ях <g/> ) <g/> , тільки іменники люди <g/> , кури <g/> , гуси <g/> , діти <g/> , сіни <g/> , сани <g/> , груди проти норми мають у цих відмінках пом'якшений кінцевий приголосний основи ( <g/> людям <g/> , курям <g/> , гусям <g/> , дітям і т. д. <g/> ) <g/> , а в орудному відмінку вони поруч звичайного закінчення -ями можуть мати -ми ( <g/> курми <g/> , людьми <g/> , гусьми <g/> , дітьми <g/> , сіньми <g/> , саньми <g/> , грудьми <g/> , а також ворітьми від ворота <g/> ; паралельно — грудима і дверима <g/> ) <g/> , Тяжче зорієнтуватися в закінченнях родового відмінка <g/> , який може мати закінчення -ів <g/> , -ей і нульове <g/> .
doc#40 <p> в <g/> ) наголос </p><p> Наголос у минулому часі буває або стало на основі ( <g/> на тому складі <g/> , що і в інфінітиві <g/> ) <g/> , або стало на закінченні <g/> . </p>
doc#40 З другого боку <g/> , відприкметникові способи творити прислівники або переносяться на неприкметникові основи ( <g/> напр <g/> .
doc#40 <p> Про наростки <g/> , що показують приналежність ( <g/> ів <g/> , -ин <g/> , почасти -ськ ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -н ( <g/> ій <g/> ) <g/> ) говорилося в § 41. Іноді приналежність у широкому розумінні показують ще прикметники з нульовим наростком <g/> , себто ті <g/> , де закінчення додається безпосередньо до основи ( <g/> при чому г <g/> , к переходять в ж <g/> , ч <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 Присвійні займенники мій <g/> , твій <g/> , свій мають частину форм за прикметниковою відміною хоч від різних основ ( <g/> родовий відмінок однини чоловічого й середнього роду мого <g/> , орудний однини тих же родів моїм <g/> , називний однини жіночого роду моя <g/> , давальний і місцевий однини жіночого роду моїй <g/> , знахідний відмінок однини жіночого роду мою і вся множина <g/> ) <g/> , а решту особливу <g/> : давальний і місцевий однини чоловічого й середнього роду моєму <g/> , родовий однини жіночого роду моєї <g/> , орудний однини жіночого роду моєю <g/> .
doc#71 Російська мова є з походження неоднорідна й тяжіє до закріплення різних елементів <g/> , що лежать у її основі ( <g/> тобто складника власне російського та складника церковнослов'янського <g/> ) за різними мовними жанрами <g/> .
doc#26 ) <g/> , хоч <g/> , правда <g/> , не всі три були « <g/> революційно-демократичні <g/> » <g/> , проте демократичні — чи то пак « <g/> народні <g/> » — вони були всі три <g/> , а окремі « <g/> революційні <g/> » строфи можна вишукати навіть в « <g/> Енеїді <g/> » <g/> , як це cum grano salis робить Євген Сверстюк <g/> , і навіть у консервативно-боязкого Квітки є такий — на далеку мету — бунтівничий твір <g/> , як « <g/> Панна Сотниковна <g/> » ( <g/> написаний <g/> , до речі <g/> , не без суржиковости <g/> , хоч і з російською основою <g/> ) <g/> , не менше бунтівничий <g/> , ніж Шевченкова « <g/> Катерина <g/> » <g/> . </p>
doc#40 В родовому множини <g/> , навпаки <g/> , збігаються форми жіночого й середнього роду <g/> , які мають « <g/> нульове <g/> » закінчення ( <g/> себто чисту основу <g/> ) <g/> , тоді як іменники чоловічого роду мають закінчення -ів <g/> : стін <g/> , криниць <g/> , пер <g/> , кілець <g/> , — але столів <g/> , кінців <g/> .
doc#40 Впадає в очі <g/> , що закінчення -у тут постійно натолошене ( <g/> тоді <g/> , як в інших відмінках наголос на основі <g/> ) <g/> .
doc#40 Конкретно <g/> , подовження приголосних в українській мові виступає в таких випадках <g/> : </p><p> а <g/> ) на межі приростка і кореня <g/> , або кореня ( <g/> чи основи <g/> ) і наростка чи закінчення <g/> , або слова і частки <g/> , а також на межах слів <g/> , напр <g/> .
doc#71 Ледве чи варто потверджувати це доказами у випадку Куліша <g/> , автора історичного роману « <g/> Чорна рада <g/> » та серії історичних нарисів <g/> , вельми сильно стилізованих не лише лексично <g/> , а й синтаксично ( <g/> « <g/> Історія України од найдавніших часів <g/> » <g/> , Основа <g/> , 1861 <g/> , 9 і Вечерниці <g/> , 1863 <g/> , 7–11 <g/> ; « <g/> Первий період козацтва <g/> » <g/> , Правда <g/> , 1868 <g/> , 1–17 <g/> , 25–35 <g/> ; « <g/> Руїна <g/> » <g/> , Мета <g/> , 1863 <g/> , 2 <g/> , 1864 <g/> , 5 <g/> ; « <g/> Хмельниччина <g/> » <g/> , Санкт-Петербурґ <g/> , 1861 <g/> ; « <g/> Виговщина <g/> » <g/> , Основа <g/> , 1861 <g/> , 11–12 тощо <g/> ) <g/> .
doc#71 Ледве чи варто потверджувати це доказами у випадку Куліша <g/> , автора історичного роману « <g/> Чорна рада <g/> » та серії історичних нарисів <g/> , вельми сильно стилізованих не лише лексично <g/> , а й синтаксично ( <g/> « <g/> Історія України од найдавніших часів <g/> » <g/> , Основа <g/> , 1861 <g/> , 9 і Вечерниці <g/> , 1863 <g/> , 7–11 <g/> ; « <g/> Первий період козацтва <g/> » <g/> , Правда <g/> , 1868 <g/> , 1–17 <g/> , 25–35 <g/> ; « <g/> Руїна <g/> » <g/> , Мета <g/> , 1863 <g/> , 2 <g/> , 1864 <g/> , 5 <g/> ; « <g/> Хмельниччина <g/> » <g/> , Санкт-Петербурґ <g/> , 1861 <g/> ; « <g/> Виговщина <g/> » <g/> , Основа <g/> , 1861 <g/> , 11–12 тощо <g/> ) <g/> .