Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 з Мишком шляхи <g/> . Я ніколи більше його не бачив <g/> , мого кремезного <g/> , ведмедюватого
doc#81 перервала була рутину щоденного життя <g/> , мого викладання <g/> . Кілька уступів — про моїх колеµ в
doc#40 на один склад ближче до початку <g/> : кого — до кого <g/> , мого — з мого <g/> , всьому — на всьому <g/> . Це саме стосується в
doc#81 людину <g/> . Я спробував знайти Романа Кухаря <g/> , мого талановитого й бунтівного колись студента з
doc#81 мундирах <g/> , на зразок <g/> , як сказано <g/> , Колі Медера <g/> , мого двоюрідного брата <g/> . До нових студентів <g/> , що від
doc#81 . Я вже згадував тут цього сина тітки Наді <g/> , мого кузена <g/> , що жив у Києві і працював керівником
doc#81 П'єро <g/> . Я проектував на другу ролю Колю Осокіна <g/> , мого товариша ще з групи Єлецького <g/> . Я ходив до нього
doc#81 . Теж ніби законно <g/> . Черепахови переїхали до « <g/> мого <g/> » мешкання в Гіганті <g/> , я дістав зовсім законно
doc#81 такій перевірці не виявилася « <g/> злочинність <g/> » мого батька <g/> , адже кожний у нашому домі знав <g/> , хто він <g/> ,
doc#81 моїх споминів і вражень <g/> , це був другий акт мого висвячення в українство після знаменної
doc#81 нове <g/> , зовсім нове коло — не Дантового пекла <g/> , але мого життя <g/> . Я опинився в осередку того <g/> , що можна б
doc#81 знання ані учня <g/> , ані викладовця <g/> . </p><p> Аспірантів мого річника з українського мовознавства було
doc#81 сталінського рівня й запаху <g/> . </p><p> Сумний балянс мого ходіння до кіна за яких п'ять років <g/> , отже <g/> , — один
doc#53 в препозицію <g/> : « <g/> недалеко од чесного батька мого домівки <g/> » ( <g/> 7 <g/> , 29 <g/> ) <g/> ; « <g/> прибув до Алкиноя
doc#81 і до просто холодних <g/> . Батько мого доброго учня Юрка Попова <g/> , отець Олександер
doc#81 евакуації з Харкова в лютому 1943 року <g/> , але без мого про це тоді навіть відома <g/> . У міській управі він
doc#26 можна б і без неї <g/> » <g/> . Так <g/> , можна було б обійтися без мого вступного слова сьогодні <g/> . Але коли воно вже
doc#81 мови <g/> , виданого аж 1951 року <g/> , він умістив без мого підпису з приміткою про те <g/> , що його <g/> , цей розділ <g/> ,
doc#81 що я тільки десь переховався <g/> . Але все безглуздя мого бачення речей полягало в тому <g/> , що я таки всерйоз
doc#81 — не з мого погляду <g/> , я готовий був боронити мого найкращого приятеля беззастережно ( <g/> він