This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 | з Мишком шляхи <g/> . Я ніколи більше його не бачив <g/> , | мого | кремезного <g/> , ведмедюватого |
doc#81 | перервала була рутину щоденного життя <g/> , | мого | викладання <g/> . Кілька уступів — про моїх колеµ в |
doc#40 | на один склад ближче до початку <g/> : кого — до кого <g/> , | мого | — з мого <g/> , всьому — на всьому <g/> . Це саме стосується в |
doc#81 | людину <g/> . Я спробував знайти Романа Кухаря <g/> , | мого | талановитого й бунтівного колись студента з |
doc#81 | мундирах <g/> , на зразок <g/> , як сказано <g/> , Колі Медера <g/> , | мого | двоюрідного брата <g/> . До нових студентів <g/> , що від |
doc#81 | . Я вже згадував тут цього сина тітки Наді <g/> , | мого | кузена <g/> , що жив у Києві і працював керівником |
doc#81 | П'єро <g/> . Я проектував на другу ролю Колю Осокіна <g/> , | мого | товариша ще з групи Єлецького <g/> . Я ходив до нього |
doc#81 | . Теж ніби законно <g/> . Черепахови переїхали до « <g/> | мого | <g/> » мешкання в Гіганті <g/> , я дістав зовсім законно |
doc#81 | такій перевірці не виявилася « <g/> злочинність <g/> » | мого | батька <g/> , адже кожний у нашому домі знав <g/> , хто він <g/> , |
doc#81 | моїх споминів і вражень <g/> , це був другий акт | мого | висвячення в українство після знаменної |
doc#81 | нове <g/> , зовсім нове коло — не Дантового пекла <g/> , але | мого | життя <g/> . Я опинився в осередку того <g/> , що можна б |
doc#81 | знання ані учня <g/> , ані викладовця <g/> . </p><p> Аспірантів | мого | річника з українського мовознавства було |
doc#81 | сталінського рівня й запаху <g/> . </p><p> Сумний балянс | мого | ходіння до кіна за яких п'ять років <g/> , отже <g/> , — один |
doc#53 | в препозицію <g/> : « <g/> недалеко од чесного батька | мого | домівки <g/> » ( <g/> 7 <g/> , 29 <g/> ) <g/> ; « <g/> прибув до Алкиноя |
doc#81 | і до просто холодних <g/> . Батько | мого | доброго учня Юрка Попова <g/> , отець Олександер |
doc#81 | евакуації з Харкова в лютому 1943 року <g/> , але без | мого | про це тоді навіть відома <g/> . У міській управі він |
doc#26 | можна б і без неї <g/> » <g/> . Так <g/> , можна було б обійтися без | мого | вступного слова сьогодні <g/> . Але коли воно вже |
doc#81 | мови <g/> , виданого аж 1951 року <g/> , він умістив без | мого | підпису з приміткою про те <g/> , що його <g/> , цей розділ <g/> , |
doc#81 | що я тільки десь переховався <g/> . Але все безглуздя | мого | бачення речей полягало в тому <g/> , що я таки всерйоз |
doc#81 | — не з мого погляду <g/> , я готовий був боронити | мого | найкращого приятеля беззастережно ( <g/> він |