Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#8 Бона йшла не від обставин українського світу <g/> , де <g/> , через брак людей <g/> , кожна талановитіша людина мусить бути і швець <g/> , і жнець <g/> , і на дуду грець <g/> .
doc#9 ) <g/> ; прихилець ( <g/> « <g/> Прихилець до людей окривджених <g/> » — 109 <g/> ; Жел <g/> .
doc#22 Дон Кіхот стає героєм цих людей і зразком поведінки покоління <g/> . </p>
doc#27 У повісті « <g/> Майор <g/> » ( <g/> 1859 <g/> ) герой <g/> , Сагайдачний <g/> , до певної міри alter ego Кулішів <g/> , каже <g/> , висловлюючи погляди <g/> , напевне близькі авторові <g/> : « <g/> Нам слід жити з простим людом <g/> , слід із ним поріднитися <g/> ; серед простолюддя скоріше натрапиш на вірну <g/> , щиру й живу людину <g/> , ніж серед панів <g/> ; у простих людей є ще щира дружба <g/> , є любов <g/> , якої не схитнуть ніякі рахунки та відносини <g/> » <g/> .
doc#30 <p> А щодо того <g/> , щоб щось лишалося <g/> , хоч не навіки <g/> , а хоч на п'ятирічку <g/> , то форґет іт9. Скільки людей читає <g/> , приміром <g/> , Анакреонта або Еразма Роттердамського <g/> ?
doc#33 Але він уже спостерігає <g/> , жадібно <g/> , захланно <g/> , пристрасно навколишнє життя <g/> , людей у місті <g/> .
doc#33 ) писав свою повість про людей <g/> » <g/> . </p>
doc#34 Те <g/> , що вона дає <g/> , — це стан людини <g/> , української людини <g/> , супроти інших людей і Бога <g/> , — стан <g/> , спричинений системою <g/> , в якій ця людина опинилася <g/> .
doc#36 Те <g/> , що ми вище назвали перед-експресіонізмом Ґ е <g/> , має досить точний відповідник у Шевченковій поезії <g/> : енергійний мазок <g/> , спрощення <g/> , напрямленість <g/> , вихоплювання окремих частин цілого і яскрава їх подача <g/> ; маємо те саме розуміння художнього твору — не як точної копії реальних речей <g/> , а як узагальнення певних понять — і те саме розуміння завдань мистецтва взагалі <g/> : воно для них обох не імітація природи <g/> , а спосіб заражати людей почуттям й ідеями <g/> .
doc#37 Утопічність практичної програми МУРу і <g/> , поготів <g/> , підсвідомих надій <g/> , на МУР покладених <g/> , були цілковито поза моєю свідомістю <g/> , моєю здатністю до тверезої аналізи подій і людей <g/> .
doc#37 Вони були закладені вже в тому <g/> , що МУР поєднав у своєму складі людей <g/> , вирослих у зовсім відмінних обставинах <g/> .
doc#37 Два заходи безпосередньо заторкнули існування людей сходу на німецькій землі <g/> .
doc#37 Були переборені замкненість у льокальних ґеттах і глухота до людей первісно іншої території <g/> . </p>
doc#38 У людей <g/> , що не знають самої літератури ( <g/> а чи багато таких <g/> , що її знають <g/> ?
doc#39 Що ж <g/> , відомо <g/> , що голос кастратів виплеканіший <g/> , ніж у нормальних людей <g/> .
doc#40 Не зважаючи на це <g/> , мова не перешкоджає загалом людям логічно мислити <g/> , і логіка спільна для всіх людей <g/> , тоді як мови їх цілком відмінні Ще 1687 року К. Вожля <g/> , видатний французький граматик <g/> , який своїми « <g/> Увагами до французької мови <g/> » сильно спричинився до остаточного вироблення французької літературної мови <g/> , писав про людську мову <g/> : « <g/> Звичай робить багато чого згідно з логікою <g/> , дещо незалежно від логіки <g/> , багато проти логіки <g/> .
doc#40 <p> МІСЦЕВИЙ І ІСТОРИЧНИЙ КОЛЬОРИТ </p><p> У той час <g/> , як літературна мова єдина для всієї нації <g/> , мова людей <g/> , що не володіють літературною мовою <g/> , різниться територіяльно <g/> .
doc#40 : пакування ( <g/> Пакування тривало дві години <g/> ) — паковання ( <g/> книжки в доброму пакованні <g/> ) <g/> , риштування ( <g/> Відбувається риштування будинку <g/> ) — риштовання ( <g/> дерев'яне риштовання <g/> ) <g/> , відрахування ( <g/> дія <g/> ) — відраховання ( <g/> відраховані гроші <g/> ) <g/> , групування ( <g/> дія <g/> ) — груповання ( <g/> гурт людей <g/> ) тощо <g/> .
doc#42 <p> Не доводиться полемізувати з критиками <g/> , що бачать у поезії Осьмачки « <g/> одну велику поетову скаргу на світ <g/> , на долю <g/> , на людей і на себе самого <g/> » <g/> , що гадають <g/> , ніби « <g/> Осьмачка більш зацікавлений у представлюванні паноптикуму своїх жахів <g/> , ніж у мистецтві <g/> » <g/> .
doc#46 Але на яку майбутню Україну міг Маланюк сподіватися у відриві від цих людей ( <g/> та ще й у відриві від галичан <g/> ) <g/> ?