Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 борше ( <g/> й <g/> ) <g/> : « <g/> Бозя простив та скрасив мене боршей <g/> » ( <g/> 102 <g/> ) <g/> ; сх <g/> .
doc#72 Ввесь період тривав двадцять років <g/> , а “ <g/> нове ставлення <g/> ” поширилося вже після стабілізації мовного ( <g/> й соціяльного <g/> ) фронту <g/> .
doc#64 І тільки той лад може бути для мас народних найкращим <g/> , де права їхні обороняються з мотивів егоїзму <g/> , й не задля любови <g/> , справедливости чи обов'язку <g/> » <g/> .
doc#9 Тепер їх уживає український народ на Волині <g/> , і то вже здавна <g/> , вони вже наші <g/> , гарні <g/> , мені подобаються <g/> , й тому я їх уживаю <g/> »2. </p><p> Але найкращий свідок того <g/> , як ставилася Леся Українка до західноукраїнських взагалі й галицьких зокрема мовних елементів <g/> , — це мова її творів <g/> .
doc#59 І ще вдруге і втретє тікав Ірин від смерти й сам гнав смерть перед собою <g/> , і темніла блакить в його очах <g/> , і з десятком не своїх імен ішов він елеґантом по Курфюрстендамі <g/> , й студентом по Йозефштадті <g/> , і робітником у Підзамчі <g/> , й мішочником по Подолі <g/> , й шахтарем по Макіївці <g/> , й техніком з організації Тодт по Запоріжжі <g/> , й кольпортером газет по Дерибасівській в Одесі <g/> , й вантажником в Чітта-Альба <g/> » <g/> .
doc#59 » або <g/> : « <g/> Вино було чорне <g/> , як кучері сербських красунь <g/> , що з сонними посміхами проходжувались <g/> , коли спадала спекота <g/> , й за темними віями таїли жагу балканського підсоння <g/> , ваготу турецької кормиги й мстивість королеубийників <g/> » <g/> .
doc#12 : „Люта злість душила її <g/> , й думки <g/> , одна одної темніші <g/> , кублилися <g/> , перевертали мізок“ ( <g/> Черкасенко <g/> ) <g/> . </p>
doc#47 Є серед тих паперів і два листи від батька <g/> , з 1930 й 1932 років <g/> , отже <g/> , скоро після доччиної втечі <g/> .
doc#4 А в самому характері « <g/> нової <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної найбільша подібність з останніми роками творчости Ріхарда Штравса з його трагічно-спокійними й стриманими « <g/> Метаморфозами <g/> » й « <g/> Чотирма останніми піснями <g/> » <g/> ; а де в чому і з старим Ґете <g/> .
doc#84 Бо головне і вирішальне — щоб ми <g/> , щоб наші люди навчилися мислити — і то не тільки еліта <g/> , провід <g/> , патриції й лицарство <g/> , а й гречкосії й плебеї <g/> , не тільки мистці <g/> , а навіть <g/> …
doc#6 Небо може бути не тільки загрозою <g/> , воно може справді поглинути те <g/> , чим існує людина <g/> , як от собак і санки <g/> , що ними живе інуїт ( <g/> “ <g/> Постання сузір'я Плеяд <g/> ” <g/> , ч. 16 <g/> ) <g/> , або й саму людину ( <g/> “ <g/> А тоді одного дня Том не повернувся <g/> ” — ч. 9 <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 З другого боку <g/> , пересічно беручи <g/> , мале зацікавлення проблемами культури або й мале знання їх змушує шукати розвагового матеріялу в пранні чужої брудної білизни <g/> , і тут роля американської всеохопної Великої Плітки <g/> .
doc#52 Автор дістав багато листів від українських читачів <g/> , здебільша з висловами солідарности або й захоплення <g/> .
doc#82 Нема на Україні інтелігента або й півінтеліґента <g/> , який не знав би Айтматова або Распутіна <g/> , Вознесенського чи не читав би кожного їхнього нового твору одночасно з читачами з Росії <g/> .
doc#33 Село в нього не тільки затуркане <g/> , темне <g/> , позбавлене гідности <g/> , але й позбавлене людяности <g/> .
doc#80 В « <g/> Аліні й Костомарові <g/> » герой <g/> , Микола Костомаров <g/> , закоханий в Аліну Крагельську <g/> , довгі роки не спроможний одружитися з нею <g/> , аж до пори пізньої старости <g/> .
doc#72 Можна думати <g/> , що політика гетьмана щодо армії й адміністрації була розрахована на поступове виховання українських кадрів у школах <g/> , а в межичасі на допомогу російських фахівців <g/> .
doc#81 Справа в тому <g/> , що батько й мати відійшли одне від одного <g/> .
doc#70 Мав рацію і мій сьогоднішній сусід Іван Дзюба <g/> , коли витяг із небуття-забуття братів Карпенків — втілення графоманства і малоросійської безграмотности й примітивізму <g/> , хоч тексти їхні <g/> , цих братів <g/> , дають добрий ґрунт малоросам ( <g/> здебільшого того ж рівня <g/> ) для глузування з не любої їм української мови <g/> , — бо було <g/> .
doc#81 Характер Миколи Миколайовича як людини і як науковця ідеально відбився в виборі теми для його головної студії з історії літератури <g/> : мікроскопічна аналіза « <g/> Патерикону <g/> » С. Косова й « <g/> Тературµіми <g/> » А. Кальнофойського <g/> , яких тепер <g/> , мабуть <g/> , ніхто не читає <g/> , мбла <g/> , однак <g/> , вести до показу <g/> , що література українського барокко не зреклася традицій старокиївського періоду <g/> , усе це вело до ствердження безперервности й переємности українського процесу і фактично заперечувало політичне гасло про Москву як продовжувача старокиївських традицій <g/> , — позиція в радянських умовах майже антирежимна <g/> , але захована в плетиві схоластичности так старанно <g/> , ніде виразно не зформульована <g/> , так що вся її антирежимність стає зовсім непомітною <g/> .