This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 | в новому і прастарому звізантійщеному трибі | життя | ( <g/> а скільки було тих Візантій перед Візантією — |
doc#68 | від вужчого до ширшого <g/> : Україна —♦ світ —> | життя | ( <g/> не тільки поетове <g/> , життя взагалі <g/> ) — </p><p> Це все — |
doc#40 | надії ( <g/> яка надія <g/> ? — надія життя = надія на | життя | <g/> ) <g/> ; якщо ж написати це речення з комою <g/> : « <g/> Я пронесу |
doc#93 | її суть <g/> : не повторення і не відтворення | життя | <g/> , а його ПЕРЕтворення <g/> ; перетворення засобами |
doc#81 | один — і це вже останній — увійшов у мою пам'ять не | життям | <g/> , а смертю <g/> . Він не був добрим студентом <g/> , а |
doc#44 | повинні пам'ятати <g/> , що навколо Потебні за | життя | <g/> , а ще більше навколо його імени по смерті <g/> , |
doc#75 | не тільки посмішка й сміх <g/> , а й сльози <g/> , не тільки | життя | <g/> , а і жертва й смерть <g/> . Той таки Сенченко писав <g/> : « |
doc#81 | самі маски <g/> , але в одежі й антуражі всього <g/> , як у | житті | <g/> , але <g/> , звісно <g/> , мінус те <g/> , про що не говорять <g/> , — |
doc#59 | характеристикою самого автора <g/> , « <g/> одуховлення | життя | <g/> , але без романтичного перебільшення <g/> » <g/> . </p><p> Якщо |
doc#28 | « <g/> Різьбарі <g/> » <g/> ) </p><p> це концепція мистецтва <g/> , вищого за | життя | <g/> , бо єдино вічного — </p><p> Смерть не мине <g/> , і ти загинеш |
doc#81 | , яке заважило на всьому моєму дальшому | житті | <g/> , було відкриття України <g/> . Епізод був |
doc#53 | самим незалежної мови української <g/> . Але за його | життя | <g/> , вважав він <g/> , така потреба й така можливість ще |
doc#75 | моря і степу <g/> , безмежністю і невичерпністю | життя | <g/> , веде героїв свого « <g/> Байгороду <g/> » до смерти під |
doc#19 | кобзар <g/> ; для нього поет не є щось відірване від | життя | <g/> , від праці <g/> . Поет в уявленні Мови визначається |
doc#52 | — повна картина арешту <g/> , допитів і тюремного | життя | <g/> , відтворена з пам'яті <g/> , і це картини остільки ж |
doc#1 | власної душі <g/> . Це гріх відмови від статевого | життя | <g/> , гріх неприйняття життя <g/> , неповного |
doc#80 | . — С. 103 <g/> ) <g/> , « <g/> інтересом до вузько- інтимного | життя | <g/> , до подробиць особистих взаємин <g/> » <g/> , «" <g/> інтимним |
doc#24 | її примирення з життям <g/> , її повернення до | життя | <g/> , духовне відродження <g/> , воскресіння <g/> . Так <g/> , |
doc#79 | свого оточення <g/> . Вона – поезія патріярхального | життя | <g/> , живе втілення справді людського <g/> , поскільки |
doc#63 | , а вражає саме багатство й глибина відтворення | життя | <g/> , життєвої спостережливости <g/> . </p><p> Звичайно <g/> , і ці |