Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 <p> Врешті <g/> , у версії від 31 травня поет навіть готовий віддати царям усі « <g/> добра <g/> » цього світу <g/> : </p><p> Тим неситим очам <g/> , </p><p> Земним богам-царям <g/> , </p><p> І плуги <g/> , й кораблі </p><p> І всі добра землі <g/> , — </p><p> тим самим залишаючи людству щастя праці і щастя духовної зосередженості так увесь конфлікт переноситься із соціяльного пляну у плян людської душі <g/> , віри і почуттів <g/> . </p>
doc#2 Третій цикл знов звучить трубами жорстокої доби й походу <g/> , і тому доречною стає поява мотиву трагічного материнства <g/> , одчаю <g/> , віри <g/> , молитви <g/> . </p>
doc#4 » стало євангелієм новочасної віри в те <g/> , що <g/> , розклавши літературний твір на його складники- засоби <g/> , можемо збагнути таємницю його буття й впливу <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Вилазить місяць <g/> » <g/> ) </p><p> Читаєш це <g/> , і в пам'яті виринає приспів першої з Малерових незрівнянних « <g/> Пісень про землю <g/> » — « <g/> Dunkel ist das Leben <g/> , ist der Tod <g/> » <g/> , - гіркий і тужний підсумок китайської мудрости тисячоліть ( <g/> у німецькому перекладі Ганса Бетґе <g/> ) <g/> , далекосхідня паралеля мотивам Іова <g/> , але без його — попри все — віри в Бога <g/> . </p>
doc#6 <p> Глядач картин Курилика при бажанні може забути про оповідь <g/> , що стоїть за ними і що ніби породила їх <g/> , про біографічне тло і про історію Канади й канадців <g/> , епізоди якої до них увійшли <g/> ; може примусити себе абстрагуватися від їхньої філософії й проповіді віри — тоді вони тим яскравіше постануть перед ним як гра площин <g/> , що несуть у собі співвідношення кольорів <g/> .
doc#6 Світ йому ввижався жорстоким і приреченим <g/> , і це штовхало його до втечі в ідилії книжок для дітей і до дитячости його віри <g/> , але жорстокість <g/> , що зформувалася ще в дитячі роки <g/> , завжди дрімала в глибині його душі <g/> .
doc#6 Віднайдення себе як персони він сподівався від віри <g/> .
doc#10 Щерба каже <g/> , що вона “ <g/> є <g/> , по-моєму <g/> , великою мірою предметом віри <g/> , але не знання <g/> ” ( <g/> Цит <g/> .
doc#16 Одначе цим фразам Донцов не пойме віри <g/> , бо вони йому не вигідні <g/> !
doc#16 Фанатичного прив'язання до своєї віри не заступить літепла любов до неї <g/> .
doc#18 І ще раз повторить Франко про його рушіїв <g/> : « <g/> Голод духа і жах самоти і безодні старої <g/> » <g/> , іцоб закінчити поему катреном віри <g/> , тверезої в своєму знанні неминучого <g/> : </p><p> І підугь вони в безвість віків <g/> , </p><p> Повні туги і жаху <g/> , </p><p> Простувать в ході духові шлях — </p><p> І вмирати на шляху <g/> …
doc#18 Життя і дія і боротьба приймаються тут не в сліпоті віри <g/> , а радше віра росте з збагнення людського знання і <g/> , будьмо од- верті <g/> , людського незнання <g/> .
doc#19 А поза тим найрозпачливіші поезії кінчаються не тільки декляруванням віри в перемету народньої справи <g/> , але й прямим закликом боротися за цю перемогу <g/> .
doc#19 Треба було виняткової віри в майбутнє й витривалосте <g/> , щоб так триматися <g/> .
doc#22 Це шлях від романтики до цинізму <g/> , від віри в життя навіть за хвилину перед загибіллю до кошмару абсолютної тверезості <g/> .
doc#22 В відчаї і нещадності гарячого Кулішевого песимізму — свідчення віри в життя молодого народу <g/> , що після періоду відступу знову з подесятереною силою вступає на арену активної боротьби і не може і не хоче примиритися з жадною неправдою <g/> , з жадним злом <g/> .
doc#24 Бо матеріялізм Любченка — хоч яким парадоксом це звучить — виростає з віри і важний і чинний тільки як підґрунтя великої віри <g/> .
doc#24 Бо матеріялізм Любченка — хоч яким парадоксом це звучить — виростає з віри і важний і чинний тільки як підґрунтя великої віри <g/> .
doc#24 Що мова твору монологічна <g/> , а не діялогічна — це <g/> , звичайно <g/> , не міняє суті справи і зумовлене це тим <g/> , що ми виросли з персоніфікацій абстрактів <g/> : персоніфікації зла <g/> , добра <g/> , віри тощо — завжди статичні <g/> .
doc#27 У напівзнищеному <g/> , а потім недобудованому хуторі <g/> , в майже цілковитій ізоляції <g/> , підтримуваний і догляданий тільки дружиною <g/> , чия вірність і відданість тепер так згодилися <g/> ; утративши надію на свій час <g/> , Куліш перекладає свої сподівання на наступне <g/> , двадцяте сторіччя <g/> , що буде <g/> , мовляв <g/> , добою « <g/> правди слова і діла <g/> » ( <g/> лист до Карачевської-Вовківни <g/> , 1892 <g/> ) <g/> , але не зрікається своєї віри і своєї праці <g/> .