This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | , і то після того <g/> , як перейшов той престол | із | наказу Постишева до тепер уже <g/> , виходить <g/> , |
doc#0 | — як загально відомо і як здогадувався кожний <g/> , | із | Н. включно <g/> , — мусило кінчитися і кінчилося |
doc#0 | : Н. мав вирішити <g/> , якою мовою говорити | із | незнайомцем — українською чи російською <g/> . ( |
doc#0 | Галицький жартує про зустріч чекістів | із | бомбами і боронить Шевченка від зазіхання Н. <g/> , а |
doc#0 | голос — Звір поїдає Звіра <g/> … А тепер щось | із | того вчувалося <g/> , ввижалося над лавкою біля |
doc#0 | бачив Н. Це було 6 жовтня <g/> , останнє спіткання Н. | із | його ментором з Раднаркомівської <g/> . Можна було б |
doc#0 | , кінчилася б нічим або смертовбивством <g/> . І як | із | такого вагона вилізти <g/> ! А Н. хотів виїхати з |
doc#0 | або смерть « <g/> за зраду <g/> » <g/> . Ось кілька прикладів | із | практики його найближчого оточення <g/> . На фронті |
doc#0 | , дійшла й збереглася досі <g/> . Наводжу її тут <g/> , | із | купюрами місць інтимного характеру <g/> : </p><p> « <g/> 7. X. 41. |
doc#0 | барак для робітників <g/> , привезених | із | Галичини працювати на Донбасі в шахтах і на |
doc#0 | . Н. <g/> , герой цього сумного роману <g/> , не воював | із | росіянами у роки окупантів і зайд <g/> . Він годився |
doc#0 | на якийсь — кількаденний ( <g/> ? <g/> ) ніби компроміс | із | німцями <g/> . Він перейшов на німецький бік фронту <g/> . |
doc#0 | було мінімальних « <g/> свідків <g/> » <g/> . Цим « <g/> німцям | із | народности <g/> » обіцяли в майбутньому порядні |
doc#0 | транспорт <g/> , ніхто не уявляв навіть <g/> , щоб хтось | із | « <g/> місцевих <g/> » міг скористатися поїздом <g/> . Дикою |
doc#0 | все їстівне <g/> , а нового врожаю ще не було <g/> , Н. | із | санчатами вирушив пішки <g/> , у хурделицю <g/> , аж під |
doc#0 | , тільки намагання вижити <g/> . Коли він виїжджав | із | Красного Аиману <g/> , був намір протиставити |
doc#0 | не ходив з голими ногами <g/> , але кожна зустріч | із | ним нагадувала влучну селянську |
doc#0 | , львівською панянкою й « <g/> східняком <g/> » | із | Харкова не надавався на сцену з Ваґнерової « |
doc#0 | , не перекидалися <g/> . Але коли відвідувач | із | породи « <g/> золотих фазанів <g/> » помилкою або |
doc#0 | . Німецькі войовники більше скористалися б | із | чужинецької праці на якійсь фабриці або |