This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | , а тепер це називалося боротьба кляс <g/> . Від того | часу | до 1941 року минуло зо двоє десятиріч <g/> , а над |
doc#0 | мав незмірно більше « <g/> заслуг <g/> » <g/> , ніж Н. Уже багато | часу | по війні Н. довідався з якоїсь газети <g/> , що Мусій |
doc#0 | що люди вмирають <g/> . </p><p> З перспективи геть пізнішого | часу | вся авантюра виглядає ( <g/> як і сказано <g/> ) поганим |
doc#0 | не було <g/> . Серед усього іншого <g/> , Берлін був до того | часу | центром чужинецького життя — дипломатичного <g/> , |
doc#1 | реалістичної творчости <g/> . Аспекти простору й | часу | в них або невизначені <g/> , або взаємосуміщаються <g/> . |
doc#1 | у світі <g/> , і далі боліло і гнівило його <g/> . Час від | часу | його поезія проривається інвективою <g/> . Однак |
doc#2 | на поезію Лятуринської з перспективи | часу | <g/> . Двадцять п'ять років це період <g/> , що дає |
doc#2 | , секрет <g/> , утрачений більшістю поетів нашого | часу | <g/> . З цього погляду поезія Лятуринської — повна |
doc#2 | , і це ще одне виправдання для майбутнього | часу | в описі <g/> . Але традиційність і обрядовість світу |
doc#2 | , а вже завжди безжалісний світ <g/> , де кожного | часу | людина йде на двобій і останній суд <g/> , і ця |
doc#3 | у творах Ів <g/> . Нечуя-Левицького <g/> , а від того | часу | широко вживаються в творах письменників <g/> , хоч і |
doc#3 | далеко довше <g/> , подеколи навіть до нашого | часу | <g/> , здебільшого <g/> , щоправда <g/> , залишково <g/> . |
doc#4 | , перекрій її творчости від | часу | з-перед 1934 р. дотепер <g/> ; не в формі |
doc#4 | під « <g/> старими <g/> » <g/> . За цим ховаються два підходи до | часу | <g/> . Річ у тому <g/> , що « <g/> старі <g/> » поезії — в дійсності |
doc#4 | , коли людина відкрила для себе неповоротність | часу | і минущість усього <g/> , включно з самим собою <g/> . І <g/> , |
doc#4 | кожного періоду фотографіями авторки того | часу | <g/> , від кокетної й може трохи самовпевненої |
doc#5 | цей твір сприймає <g/> » <g/> . Нова людина не витрачатиме | часу | на мистецтво <g/> : це буде « <g/> тип шофера <g/> , простий <g/> , |
doc#5 | пронісся <g/> . Він не потривав хоч трохи довшого | часу | <g/> . Славенко повертається до своїх спроб над |
doc#5 | здається йому тепер тільки прикрим гаянням | часу | <g/> , порожньою пригодою <g/> . Не було в ньому нічого ні |
doc#6 | , річ не можлива за законами простолінійного | часу | й простору <g/> . Та й поза тим Курилик не раз зміщує |