This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | ще колега чи помічник Галицького <g/> . Він назвав | себе | Гончарем <g/> . Галицький був єврей <g/> , Гончар — |
doc#0 | ще колега чи помічник Галицького <g/> . Він назвав | себе | Гончарем <g/> . Галицький був єврей <g/> , Гончар — |
doc#0 | з-поза Одеру/Одри та ще певних | себе | « <g/> золотих фазанів <g/> » націонал-соціялізму <g/> . |
doc#0 | завжди вишукані <g/> , але <g/> , коли хотів <g/> , стримувати | себе | він міг <g/> , хоч у глибині душі він не плекав |
doc#0 | він не приймав <g/> ) <g/> . Щодо Довгаля <g/> , він почував | себе | в російському оточенні не набагато певніше <g/> , |
doc#0 | й незгоді <g/> . </p><p> Н. почував <g/> : він не тільки не дав | себе | зловити ворожому й чужому — він зберіг себе і |
doc#0 | дав себе зловити ворожому й чужому — він зберіг | себе | і себесвоє <g/> , хоч воно було повне гіркоти і звад <g/> , і |
doc#0 | ведуть до катастрофи <g/> : нищення інших і нищення | себе | <g/> . Із зовсім свіжих і загальновідомих прикладів |
doc#0 | до Н. <g/> , уже по війні <g/> , чи він шкодує <g/> , що взяв на | себе | вимушене зобов'язання супрота громадянина |
doc#1 | страждань <g/> , на мрії про довічне звільнення | себе | й усіх інших від цього страждання <g/> . </p><p> Щодо стилю <g/> , |
doc#1 | світові <g/> , що його людині хотілося б створити для | себе | <g/> . На тлі цих нерозгорнутих образів з особливою |
doc#1 | є він сам <g/> . Він переймає і пропускає через | себе | всі образи своєї поезії <g/> , усі образи реальности |
doc#1 | кумо <g/> ! » від 2 грудня 1860 р. Це гріх проти | себе | самого <g/> , проти власного тіла <g/> , отже <g/> , проти |
doc#1 | порадою <g/> : </p><p> Прокинься <g/> , кумо <g/> , пробудись </p><p> Та кругом | себе | подивись <g/> , </p><p> Начхай на ту дівочу славу </p><p> Та щирим |
doc#1 | певною мірою Шевченкове повернення до самого | себе | <g/> , відмова від чужих йому впливів і подолання їх <g/> . |
doc#2 | поезії Лятуринської дозволяє їй включати в | себе | і охоплювати всі епохи і всі віки людини <g/> . Ось |
doc#2 | світобігу відкрити якусь грань самої | себе | <g/> , ні на мить не стаючи егоцентричною і ні на мить |
doc#2 | але вже барв <g/> ! — княжої емалі <g/> , щоб далі ввібрати в | себе | орнаментальність волинської майоліки <g/> , |
doc#4 | суворо-академічної міні-дисертації <g/> , а від | себе | <g/> , як я ту творчість бачу <g/> , сприймаю <g/> , відчуваю <g/> . |
doc#4 | , не те в старому віці <g/> , коли людина відкрила для | себе | неповоротність часу і минущість усього <g/> , |