Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Розв'язування світових проблем мало залежало від Н. <g/> , але йому здалося <g/> , що <g/> , скільки можливо <g/> , треба було зважити на тривожні сигнали <g/> .
doc#0 Він <g/> , не питавши <g/> , пройшов до Н. Тут мало відбутися те <g/> , що й досі відбувається в таких обставинах <g/> : Н. мав вирішити <g/> , якою мовою говорити із незнайомцем — українською чи російською <g/> .
doc#0 <p> Тут Галицький мало не ошелешений <g/> .
doc#0 Незабаром розбомбований мало не дощенту був і Хемніц <g/> .
doc#0 Але той мало не спокусився був закликом від Мірчука <g/> .
doc#0 Правдоподібно <g/> , Костецький не може претендувати на амплюа великого письменника <g/> , що б це практично не означало <g/> , мабуть <g/> , мало або нічого <g/> .
doc#0 Питання було розпачливо болюче <g/> , але практичного значення воно <g/> , либонь <g/> , не мало <g/> : все йшло шкереберть <g/> , Берлін не існував <g/> , Гітлер і його ближче коло лаштувалося на смерть <g/> .
doc#0 « <g/> Дозвілля <g/> » ще друкувалося <g/> , але вже фактично не розповсюджувалося <g/> , що саме там друкується — не мало вже ніякого значення <g/> , оберти всіх машин розхитувалися <g/> , уповільнювалися і завмирали <g/> .
doc#1 Із часів кріпацтва збереглося надто мало творів <g/> , а то й ні одного <g/> , оскільки датування « <g/> Причинної <g/> » 1837 роком спірне <g/> .
doc#2 І справжнє чудо поезії виявляється в тому <g/> , що те <g/> , що мало б за таких умов стати епосом <g/> , усе таки зберігає властивості лірики <g/> .
doc#2 <p> Образи теж стають багатими <g/> , мало не імажиністичними <g/> , всіма кольорами розцвіченими <g/> , всіма барвами закосиченими — </p><p> Золотіє колосиста <g/> , </p><p> теплий дощик пополоще <g/> , </p><p> то роса їй дасть намиста <g/> , </p><p> і від краю і до краю </p><p> їй зірниці <g/> , мов жар-птиці <g/> , </p><p> полум'яно спалахають <g/> . </p>
doc#3 Спрощуючи справу та ігноруючи деталі <g/> , скажемо <g/> , що в тому <g/> , що мало стати українським числівником <g/> , співіснували і змагалися між собою два морфолого-синтаксичні зразки — один прикметникового типу ( <g/> з модифікаціями <g/> ) <g/> , а другий іменникового ( <g/> теж з модифікаціями <g/> ) <g/> .
doc#4 Присягаюся <g/> , — мало не кожний рядок і старих і нових поезій я зважував <g/> , чи не надається він на назву моєї статті <g/> .
doc#4 В цьому вірші Наталі Лівицької-Холодної бачиш пухкість першого снігу <g/> , ще незайманого <g/> , в першому сліді « <g/> босих <g/> » котячих лапок <g/> , хоч поза тим дуже мало дано з краєвиду <g/> .
doc#4 Всі ці « <g/> листки з щоденника <g/> » чергуються в вільній співгрі <g/> , в мало не карнавальному хороводі найнесполучніших масок <g/> .
doc#4 Бо і тема гармонії <g/> , і тема бунту <g/> , і тема — про яку мова буде далі — смерти — всі вони сприймаються в загальному балянсі збірки як факти й дії <g/> , настрої й пережиття на Україні або поза Україною <g/> , та мало не завжди в якомусь зв'язку з нею <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Україні <g/> » <g/> ) </p><p> Усе це — прекрасні поезії <g/> , але <g/> , взяті на терези дій- сности <g/> , важать мало <g/> , бо <g/> , кажучи словами самої поетки в тому ж вірші <g/> , все це « <g/> вічний міт в серцях мандрівних злидарів <g/> » <g/> .
doc#6 Картин Курилика по музеях мало супроти того <g/> , що опинилося в приватних збірках <g/> .
doc#6 У Курилика <g/> , якщо небо спокійне <g/> , йому приділено мало місця ( <g/> хоч є разючі вийнятки в картинах ідилічного характеру <g/> , як от “ <g/> Квебекські фармерські діти розкошують у природі <g/> ” в серії “ <g/> Куриликова Канада <g/> ” <g/> ) <g/> ; на багатьох картинах неба взагалі нема <g/> , картина ніби зрізана на верхів'ях дерев <g/> .
doc#6 ” контраст яскравого світла й темної тіні робить з гнівнодбайливої матері образ мало не Божеської сили <g/> , що перестерігає людство від бабрання в своєму смітті ( <g/> ч. 13 <g/> ) <g/> .