This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | німецькі бомби <g/> , оптимізм <g/> . Н. більше ніколи не | бачив | Галицького <g/> , Галицький не бачив Н. Це було 6 |
doc#0 | ніколи не бачив Галицького <g/> , Галицький не | бачив | Н. Це було 6 жовтня <g/> , останнє спіткання Н. із його |
doc#0 | були і в Красному Лимані <g/> . Але Н. їх там не | бачив | і міг забути <g/> . Тут <g/> ? Що <g/> , коли Галицький ще не |
doc#0 | Пушкінові <g/> . Він ішов східним боком <g/> , з рогу | бачив | жвавий рух <g/> , незвичайний у порожньому <g/> , |
doc#0 | довкола <g/> ? Усе це було безвартісне <g/> . Як дон Кіхот | бачив | богиню у вульгарній дівці <g/> , так за всіма |
doc#0 | » <g/> ) <g/> . Автор цих спогадів мав приємність | бачити | франків- ську виставу « <g/> Швейка <g/> » 24 травня 1929 |
doc#1 | наприклад <g/> , є вірш <g/> : </p><p> І Архімед <g/> , і Галілей </p><p> Вина й не | бачили | <g/> . Єлей </p><p> Потік у черево чернече <g/> ! </p><p> А ви <g/> , святиє |
doc#1 | людину порівняно з деревом <g/> , а не навпаки <g/> . Отже <g/> , | бачимо | перше відхилення від стилю народніх пісень ( <g/> у |
doc#1 | хотів покарання зла через самосуд <g/> , то тепер він | бачить | <g/> , як </p><p> Люде тихо <g/> , </p><p> Без всякого лихого лиха </p><p> Царя до |
doc#1 | устрою <g/> . Не сокиру <g/> , а тільки книжку ми | бачимо | в основі образу апостола правди і науки <g/> . </p><p> Євген |
doc#1 | з темряви <g/> , з невідомосте <g/> , мов очі Сатани <g/> . </p><p> Як | бачимо | <g/> , глибока любов поета до рідного краю не пропала |
doc#1 | битвах та сутичках минулого і не в сліпому бунті | бачить | тепер Т. Шевченко визволення людини <g/> , а в |
doc#2 | , де до послуг тільки лінія <g/> , тільки сильвета <g/> , | бачимо | пишні барви й опуклі форми барокко <g/> . </p><p> Шлях |
doc#2 | ) <g/> , приймають творчість Лятуринської тому <g/> , що | бачать | <g/> , як многоводність її фактично заперечує |
doc#2 | бою <g/> » <g/> , — більше ні слова про перебіг битви <g/> , але ми | бачимо | його <g/> . « <g/> Лише в один кінець сліди <g/> » <g/> , — тут увесь |
doc#2 | лірика починається з я <g/> : так я відчуваю <g/> , так я | бачу | <g/> . З поезії Лятуринської я здебільшого усунене <g/> , |
doc#2 | опис поетчиних відчувань оминений <g/> , нам кажуть | бачити | світ і вслухуватися в нього <g/> , а не в примхи однієї |
doc#2 | я <g/> , але й не безлике він <g/> ; крізь ти звертання | бачимо | схвильовану особу того <g/> , хто молиться й радіє <g/> , і |
doc#4 | міні-дисертації <g/> , а від себе <g/> , як я ту творчість | бачу | <g/> , сприймаю <g/> , відчуваю <g/> . Можу уточнити <g/> , що |
doc#4 | воліла ту збірку <g/> , те своє поетичне обличчя <g/> , | бачити | і бути баченим <g/> . </p><p> Так <g/> , отже <g/> , думаю <g/> , що двоподіл |