Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 Згадавши теорію Гумбольдта й Потебні про внутрішню форму слів ( <g/> 69 <g/> ) <g/> , Фінкель пробує довести <g/> , що терміни без виразної внутрішньої форми мають перевагу <g/> , бо вільні від зайвих асоціяцій ( <g/> 70 <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> Явище відокремлення <g/> , ззовні розглядане <g/> , полягає в тому <g/> , що певні слова й звороти в простому реченні можна буває — при наявності сприятливих до цього обставин — вимовляти з такою інтонацією <g/> , з якою вимовляється звичайно підрядне речення <g/> , а саме — з павзами на межах цієї групи слів ( <g/> або навколо цього слова <g/> ) <g/> ; з більшим <g/> , ніж при звичайних другорядних членах речення <g/> , наголошенням цієї групи слів ( <g/> або слова <g/> ) <g/> ; з рухом підвищень і знижень тону <g/> , властивим саме підрядному реченню <g/> . </p>
doc#9 Поза тим можна сказати <g/> , що жадної географії поширення слів ( <g/> Вортґеоґрафі <g/> ) ми не маємо <g/> .
doc#40 Тут авторське пояснення інтонаційно так затушковується <g/> , що наближається з цього погляду до вставного речення або навіть вставних слів ( <g/> див <g/> .
doc#40 <p> З цих прикладів видно <g/> , що місцевий кольорит осягається завжди не точним відтворенням чужої мови або діялекту своєї <g/> , а вкрапленням окремих характеристичних слів <g/> , форм слів ( <g/> і синтаксичних конструкцій <g/> ) <g/> .
doc#72 Комісія одностайно визнала <g/> , що перед нею стоїть питання <g/> , ширше за впорядкування самого правопису в вузькому значенні слова <g/> , що належить упорядкувати й морфологію ( <g/> визначити закінчення відмінюваних слів <g/> ) <g/> , пунктуацію й деякі елементи ортоепії та наголосу ( <g/> Синявський 94 <g/> ) <g/> .
doc#40 Залюбки використовують гомонімію при дотепах <g/> , при бажанні розсмішити <g/> , будуючи калямбури ( <g/> гру слів <g/> ) <g/> , — загалом у гумористиці <g/> , напр <g/> .
doc#72 З дорученням НТШ М. Возняк підготував “ <g/> Український правопис із словничком <g/> ” ( <g/> близько 6.500 слів <g/> ) 1929 р. Але непослідовність правопису <g/> , зумовлена намаганням поєднати дві традиції <g/> , відчувалася на підпольській Україні не менш сильно <g/> , ніж на радянській ( <g/> див <g/> .
doc#40 Дія тут переходить безпосередньо на прямий об'єкт <g/> , що стоїть у знахідному відмінку ( <g/> троє слів <g/> ) або в родовому ( <g/> партитивному <g/> : бараболі <g/> ) <g/> , але посередньо вона спрямована до непрямого об'єкта <g/> : до польського офіцера <g/> , до дітей <g/> . </p>
doc#40 <p> Те <g/> , що пряма мова не мусить точно відтворювати чиїхось слів <g/> , а тільки творить ілюзію точного їх відтворення <g/> , видно між іншим і з того <g/> , що замість дієслова говорення може стояти дієслово думання <g/> , напр <g/> .
doc#15 Так <g/> , прізвища співробітників якоїсь установи в списку на одержання заробітної плати стоять ближче до слів <g/> , але <g/> , маючи дещо більшу співвідносність з конкретними предметами ( <g/> в даному випадку - особами <g/> ) - трохи наближаються до називних відмінків вивісок і заголовків <g/> .
doc#40 У татар українці позичили чимало слів <g/> , але в головному ці слова стосуються до скотарства <g/> , городництва і степового кочового життя ( <g/> бугай <g/> , кабан <g/> , лоша <g/> , баштан <g/> , кавун <g/> , тютюн <g/> , гарба <g/> , сарана <g/> , курінь <g/> , байрак <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 узуальному порядку слів <g/> , але тільки до певної міри <g/> , з багатьма компромісами <g/> .
doc#40 Навпаки <g/> , доконаний вид не терпить при собі ані цих слів <g/> , ані цього питання <g/> , а це тому <g/> , що він показує таке сприймання дії <g/> , коли мовець ніби протистоїть їй <g/> : дія йде з минулого у майбутнє <g/> , а мовець ніби дивиться на неї з кінця <g/> , з майбутнього в минуле <g/> , напр <g/> .
doc#40 : « <g/> Між нами без слів <g/> , без поглядів <g/> , інтуїтивно наростала глуха недомовність <g/> , ба навіть холодність <g/> » ( <g/> Любч <g/> .
doc#75 Хвильовий любив запах слів <g/> , бо слова були для нього не ширмою від життя і не відбиткою життя <g/> , як учить офіційна марксистська філософія <g/> .
doc#67 Це справа смаків <g/> , це також справа поколінь <g/> , і я цілком охоче припускаю <g/> , що за якихсь п'ятдесят років вірші Боровиковського і Тарнавського здаватимуться не віршами <g/> , а механічно-ритмізованою групою слів <g/> , бо смаки міняються <g/> , і міняються вони хвилями <g/> . </p>
doc#29 <p> Втиснувши цю настанову тепер уже буквально в двоє слів <g/> , був це експресіоністичний раціоналізм ( <g/> або <g/> , якщо перевернути <g/> , — раціоналізований експресіонізм <g/> ) <g/> .
doc#69 <p> Ось кілька пар слів <g/> , в яких друге деактивізоване <g/> : русло — річище <g/> , ряди ( <g/> людей <g/> ) — лави <g/> , фон — тло <g/> , нав'язати — накинути <g/> , підкорити — підпорядкувати <g/> , заманливий — привабливий <g/> , дорога — шлях <g/> , пласт — шар <g/> , сторона — бік <g/> , община — громада <g/> , урок ( <g/> чого навчилися <g/> ) — наука <g/> , чекати — сподіватися Подекуди вплив моди видно виразно <g/> : олжа — брехня <g/> , витоки — джерела <g/> .
doc#27 Одначе <g/> , так само безсумнівно <g/> , що важливим джерелом того <g/> , що Куліш уважав за церковнослов'янізми <g/> , була російська літературна <g/> , зокрема поетична мова <g/> , і дуже часто він не відрізняв слова церковнослов'янські від слів <g/> , витворених вже на російському ґрунті <g/> , хоч і з церковнослов'янських елементів <g/> .