This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | Н. проти Мусі <g/> ) — не було нічого легшого <g/> . Так Муся | завжди | знатиме <g/> , що робить Н. або що робить Муся від Н. <g/> , а |
doc#0 | фазанів <g/> . Ще день <g/> , і Н. їхав поїздом ( <g/> а це не | завжди | було просто <g/> ) на оглядини й переслухи <g/> . </p><p> З його |
doc#0 | другим і навпаки <g/> . Манери Довгаля не були | завжди | вишукані <g/> , але <g/> , коли хотів <g/> , стримувати себе він |
doc#0 | світі дбав він за велич Австро-Угорщини та її не | завжди | героїчних збройних сил <g/> . Але Швейк <g/> , боронь Боже |
doc#0 | посмертно пам'ятник <g/> , хоч і це далеко не всім <g/> , не | завжди | <g/> . Лиси виживають <g/> , навіки або на час <g/> , незрідка їх |
doc#1 | . </p><p> Насправді ситуація складніша <g/> . Т. Шевченко | завжди | залишався самим собою <g/> . Цілісність його |
doc#1 | порівнянням <g/> , між образами природи і людей <g/> , між | завжди | узагальненою і дещо абстрактною на- родньою |
doc#1 | краю залишилась та ж. Пейзаж у його ідиліях — | завжди | один <g/> : дніпровський ( <g/> див <g/> . <g/> , наприклад <g/> , « <g/> Над |
doc#1 | 1861 р. <g/> ) </p><p> Важливо <g/> , що український пейзаж — це | завжди | природа безхмарного літа <g/> , без сліду тієї |
doc#2 | глибока <g/> , і <g/> , хоч які прозорі її хвилі <g/> , не | завжди | легко побачити дно </p><p> Розкриваю свої карти одразу |
doc#2 | почувань до їх найбільшого розросту <g/> , хоч | завжди | без їх демонстрування і без гістерії <g/> . Але |
doc#2 | був перегляд старих позицій і зречення <g/> . Поетка | завжди | лишалася вірна їм <g/> . Та водночас це не була |
doc#2 | реквізит слов'янської мітології <g/> , на жаль <g/> , | завжди | підозрілої <g/> . Але не це головне в створенні |
doc#2 | символістичної неокреслености значення <g/> , яка | завжди | однозначна <g/> , як дряпина на камені <g/> , як лінія на |
doc#2 | гармонії в шорсткий і нерідко страшний <g/> , а вже | завжди | безжалісний світ <g/> , де кожного часу людина йде на |
doc#4 | Лівицька-Холодна в « <g/> нових <g/> » поезіях майже | завжди | пише про себе <g/> . Але про себе в зустрічах з усім |
doc#4 | про « <g/> гнилизну <g/> » веде до мого виступу проти не | завжди | чесного байкаря тих років Івана Манила <g/> , а |
doc#4 | відбувається перехід від я ( <g/> про яке в суті речі | завжди | йдеться <g/> ) до взагальнених ти або ми <g/> : </p><p> Я йду в |
doc#4 | або Момояма <g/> . Европейські малярі типово | завжди | намагалися заповнити кожний сантиметр |
doc#4 | й зла світу <g/> , а що читач те знає <g/> , то за ідилією | завжди | стоїть зловісне передчуття лиха й неминучої |