This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | та як не бути — може <g/> , не було б таке виразне <g/> , як | воно | стало 1941 року <g/> , якби іншою була хронологія |
doc#0 | спорошковане вугілля на обличчі Н. <g/> , як | воно | виглядало на в'їзді — нарешті — до загидженого |
doc#0 | , глумливо болючий саботаж <g/> , хоч саботажем | воно | не було <g/> . Комітет чесно опрацьовував свої |
doc#0 | у Харкові <g/> . Цього можна було сподіватися <g/> , і | воно | тоді сталося <g/> , і на це Н. тоді відповів утечею й |
doc#0 | друкарка <g/> , назвім її Діна <g/> , прізвище забулося <g/> , і | воно | <g/> , може <g/> , й краше <g/> . З породи пробивних совбаришень |
doc#0 | й чужому — він зберіг себе і себесвоє <g/> , хоч | воно | було повне гіркоти і звад <g/> , і розбрату <g/> . Своїх і |
doc#0 | розпачливо болюче <g/> , але практичного значення | воно | <g/> , либонь <g/> , не мало <g/> : все йшло шкереберть <g/> , Берлін |
doc#0 | у своїх повчаннях Сковорода <g/> , і після того | воно | було вписаністю в поведінку <g/> . Зовсім недавно <g/> , в |
doc#0 | , в нашому столітті <g/> , як кодекс поведінки | воно | виявилося <g/> , наприклад <g/> , у Гашка <g/> . Правда <g/> , Швейк |
doc#1 | . </p><p> А я глянув <g/> , подивився — </p><p> Та аж похилився <g/> … </p><p> Кому | воно | пиво носить <g/> ? </p><p> Чому босе ходить <g/> ? <g/> . <g/> . </p><p> Боже сильний <g/> ! |
doc#1 | пісень ( <g/> у межах самого цього стилю <g/> ) <g/> , хоча | воно | й незначне <g/> . </p><p> Далі в чотиривірші порівняння <g/> , |
doc#1 | життя <g/> , неповного користання з усіх благ <g/> , які | воно | нам дає <g/> . Це гріх целібату <g/> , що його поет називає — |
doc#2 | . </p><p> Друге коло — коло дівочого життя <g/> , і | воно | теж вивершується смертю дівчини і новим |
doc#3 | університету є правило up or out <g/> . Так | воно | є в житті українського діялектизму <g/> . Якщо він не |
doc#4 | вже давніше записане <g/> , якщо сьогодні | воно | повторилося в свідомості <g/> . Обидві ці форми |
doc#4 | . Але приймім другу можливість <g/> , бо | воно | буде приємне для видавців <g/> , а ще й тому <g/> , що воно |
doc#4 | бо воно буде приємне для видавців <g/> , а ще й тому <g/> , що | воно | ніби підтримує мою тезу про щоденниковий |
doc#4 | це <g/> , власне <g/> , марне <g/> . Все в літературі <g/> , як тільки | воно | стає літературою <g/> , перетворюється на засіб <g/> , і |
doc#4 | письмо <g/> , якого не поплутаєш ні з чиїм іншим <g/> , хоч | воно | виразно належить до поезії XX сторіччя <g/> , |
doc#5 | Місто <g/> » було твором конкретним і многогранним <g/> , | воно | належало до школи Бальзака й Мопассана <g/> . Читач |