Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Свободи вибору власної думки було більше <g/> , ніж будь-коли протягом щонайменше цілого століття <g/> .
doc#0 Які думки снувалися під час цілоденної відсутности чоловіка в голові його дружини <g/> , — це його гостителів не турбувало <g/> . </p>
doc#0 Які думки снувалися під час цілоденної відсутности чоловіка в голові його дружини <g/> , — це його гостителів не турбувало <g/> . </p>
doc#1 Думка поета передається не через пряму інвективу <g/> , а з допомогою оксиморона— « <g/> убогі царі <g/> » <g/> , у яких немає і « <g/> крихти хліба <g/> » <g/> , і дрібки розуміння правди й справедливости <g/> . </p>
doc#1 Кульмінаційним моментом вірша є оксиморон « <g/> поневолена вільна думка <g/> » <g/> , виражений не прямо <g/> , а через ілюзію ( <g/> « <g/> вільна думка <g/> , яку годі випустити на волю <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#1 Кульмінаційним моментом вірша є оксиморон « <g/> поневолена вільна думка <g/> » <g/> , виражений не прямо <g/> , а через ілюзію ( <g/> « <g/> вільна думка <g/> , яку годі випустити на волю <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#1 У листі до Михайла Чалого від 4 січня 1861 р. Т. Шевченко ділився з ним своїми подальшими плянами <g/> : « <g/> Думка єсть за " <g/> Букварем <g/> " напечатать лічбу ( <g/> арифметику <g/> ) — і ціни <g/> , і величини такої ж <g/> , як " <g/> Буквар <g/> " <g/> .
doc#1 Він продовжує думку про парості <g/> : </p><p> І виростуть <g/> ; і без сокири </p><p> Аж зареве та загуде <g/> , </p><p> Козак безверхий упаде <g/> . </p>
doc#2 Але традиційність і обрядовість світу Лятуринської — це стала форма для вічного набігання власних почуттів і думок <g/> , і її обряди — не обов'язок і нудна рутина <g/> , а живий зв'язок особи з людським гуртом і всесвітом <g/> , втілення в дії і жести космічної гармонії космічно-людської оркестри <g/> , вічноживе і безпосереднє <g/> , вічно пройняте Божим началом <g/> .
doc#4 Усі ті обставини <g/> , про які тут говорилося <g/> , схиляють до думки <g/> , що ілюзія щоденникової тяглости не випадкова <g/> , що вона — наслідок певного задуму <g/> .
doc#4 Але про це не могли не знати пізніші люди пера й думки <g/> .
doc#5 Раціональне проти іраціонального найкраще <g/> , на думку автора <g/> , виявить себе не в ситуації <g/> , скажімо <g/> , Льова проти Славенка <g/> , а в ситуації Славенко проти Славенка <g/> .
doc#5 <p> Виховані на « <g/> Сердешній Оксані <g/> » й « <g/> Катерині <g/> » <g/> , ми повертаємося тепер думками до Марти <g/> .
doc#6 Назва повинна була остаточно розкрити й з'ясувати те <g/> , що глядач уже висновував з картини й ко- ментаря <g/> , стати останнім спалахом співтворчої думки <g/> .
doc#6 Як відомо <g/> , Піт Мондріян <g/> , коли він перейшов до абстрактно-геометричних композицій <g/> , уживав усіх кольорів <g/> , крім зеленого <g/> , бо цей останній був <g/> , на його думку <g/> , найменш абстрактний <g/> , “ <g/> найприродніший <g/> ” <g/> .
doc#8 Петров був однією з найбільших <g/> , якщо не найбільшою інтелектуальною постаттю серед української еміграції <g/> , один із дуже небагатьох <g/> , хто міг би сказати своє слово в розвитку світової думки <g/> .
doc#8 З ентузіязмом археолога <g/> , він захоплювався рисами окремих епох <g/> , збиранням черепочків людських думок і манер поведінки <g/> , що з них творився образ доби <g/> , — і це привело його до белетристики <g/> , — спочатку жанру роману- біографії ( <g/> « <g/> Аліна і Костомаров <g/> » <g/> , незакінчений роман про Ф. Війона <g/> , оповідання про Рільке <g/> , про Ван Гоґа <g/> ) <g/> , а потім і до чистої белетристики <g/> , до того <g/> , що найкраще можна окреслити англійським словом fiction <g/> , з обома його значеннями — « <g/> вигадка <g/> » і — « <g/> белетристика <g/> » <g/> , давши тут три повісті <g/> : « <g/> Дівчина з ведмедиком <g/> » <g/> , « <g/> Доктор Серафікус <g/> » і « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> , та
doc#8 Навпаки <g/> , він шукав найбільшої точности в розвитку своїх думок і в їх формулюванні <g/> .
doc#8 Це були формули окремих думок <g/> .
doc#8 Це аскет <g/> , що аскезу свою й думки містагога виховував не в вузькій печерній келії <g/> , а в галасі шинків <g/> .