This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#22 | історії вирішує людина завтрішнього дня <g/> , | її | душа <g/> , її світогляд <g/> . </p><p> Уже на початку нашого |
doc#33 | і без невдаваного страху продертися до людини <g/> , | її | душі і її тіла <g/> . Це був обов'язок літератури <g/> , і |
doc#91 | і програмово сіра радянська література <g/> , | її | твори <g/> , порівняні на відстані кількох років <g/> , |
doc#80 | Франсуа Війоні <g/> » і « <g/> Самотньому мандрівникові <g/> » | її | роля неістотна й другорядна <g/> . Тільки в двох |
doc#12 | , якщо перед нею не стоїть розділка ( <g/> див <g/> . V Б 3 або | її | не взято в риски ( <g/> див <g/> . VIII Д 4 <g/> ) <g/> , напр <g/> . <g/> : „Тоді |
doc#93 | » Шіллера <g/> , зроблена теж Ахметелі <g/> , але | її | я вже не бачив <g/> . « <g/> Анзор <g/> » чарував <g/> , заворожував і |
doc#21 | п'ять чисел <g/> . Вона мала успіх у читача <g/> , але | її | підкосила валютна реформа в Німеччині <g/> . Уже |
doc#6 | назад і в темряву <g/> , а малість і безсилість | її | підкреслені ще величчю неба <g/> , прорізаного |
doc#82 | і ця формула не охоплює всього доглибно <g/> . Бо | її | можна сприйняти як визнання домішки вигадки до |
doc#9 | мови плекано саме місцеву традицію і боронено | її | <g/> , часом пристрасно і запекло <g/> , і то протягом мало |
doc#37 | . </p><p> Тож передусім упроваджу читача в місце дії <g/> . 1 в | її | час <g/> . Усе починається в Фюргі <g/> , це вересень 1945 |
doc#7 | сучасної поезії Франції <g/> , Англії <g/> , Америки в | її | вищих проявах <g/> . Проте українська поезія не |
doc#0 | воздух чепчики бросали <g/> » <g/> . Друга світова війна в | її | початках 1939 і 1941 років у Франції <g/> , й Англії <g/> , і |
doc#60 | такими особами <g/> , як Тимченко <g/> , Олена Курило в | її | молодші роки <g/> , Смеречинський <g/> : посідали крайні |
doc#28 | і може й багато іншого <g/> ) разом <g/> . Суть цієї поезії в | її | многопляновості <g/> , многозначності <g/> , в тому <g/> , що |
doc#97 | ) пролягає через політику <g/> . Нерадо пускаюсь в | її | хащі <g/> , в її воістину непрохідь чорних пісків <g/> , |
doc#56 | можуть вільно вживати своєї мови в Росії і в | її | колоніях <g/> , а українці не можуть говорити своєю |
doc#25 | за українську говірку <g/> , і Потебню <g/> , що вважав | її | за російську говірку <g/> ) <g/> , але загальна |
doc#54 | стане особливо виразною <g/> , коли взяти | її | на тлі тієї зливи віршів <g/> , що тепер наповнює |
doc#45 | . Потебня перебивав його питанням <g/> : </p><p> — А ви | її | чули <g/> ? Вона ваша тітка <g/> ? — Коли невдаха студент |