Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#37 Може були ми ще занадто діти <g/> , щоб мати власність і провадити її <g/> ! </p>
doc#16 Рукою Р. О. він пише <g/> : « <g/> Великої праці коштувало витягнути українську політичну думку з того ідеологічного трясовиська <g/> , в якім застав її XX вік <g/> , і надати їй певну доктрину <g/> , мілітантний характер <g/> , організаційні форми <g/> , визначити її " <g/> за <g/> " і " <g/> проти <g/> " <g/> .
doc#45 Щождо Поґодінської теорії <g/> , то він обмежився на побіжній <g/> , правда <g/> , негативній ремарці про її " <g/> легкомьісленность <g/> " ( <g/> Потебня 1896 <g/> , 806 <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> Вплив Курило почався з її ( <g/> 1 <g/> ) <g/> .
doc#16 І ось коли <g/> , здається <g/> , наша політична ідея почала приймати окреслену й ясну форму <g/> , проти неї розпочався систематичний похід в деяких кругах еміграції в Німеччині <g/> : проти її ( <g/> ?
doc#31 Найкраще це доводиться тим <g/> , що коли постав журнал « <g/> ВАПЛіте <g/> » <g/> , редакція подбала про те <g/> , щоб дістати статтю від Р. Якобсона <g/> , і вмістила її ( <g/> в числі 5 <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Твердження про києво-полтавську основу її ( <g/> власне <g/> , південнокиївську й південнополтавську <g/> ) і з цього погляду потребує якщо не заперечення <g/> , то чималого обмеження <g/> , а вся історія літературної мови постає перед очима дослідника далеко складнішим і динамічнішим процесом <g/> . </p>
doc#78 Твердження про києво-полтавську основу її ( <g/> власне <g/> , південно-київську й південно-полтавську <g/> ) і з цього погляду потребує якщо не заперечення <g/> , то чималого обмеження <g/> , а вся історія літературної мови постає перед очима дослідника далеко складнішим і динамічнішим процесом <g/> . </p>
doc#28 Чи не особливо полюбляє він метафору з родовим відмінком іменника <g/> , що розкриває її ( <g/> зелені килими долин – горя людського гіркий полин – громи нестриманих промов – вроди й гідности струмистий німб – і т. д. <g/> ) <g/> , і перифраз <g/> , що відсилає від даного явища до аналогічного <g/> , відомого з історії або мітології <g/> : </p><p> І спів його мов тиховода Лета <g/> , </p><p> Його побожно п'ють Орфей і Лін <g/> … </p>
doc#40 ) і навіть <g/> : « <g/> Де-не-де вже пронизали її ( <g/> землю <g/> ) проліски <g/> , раст <g/> » ( <g/> Смол <g/> .
doc#84 Він дописав її ( <g/> його <g/> ?
doc#15 Ми вже бачили <g/> , що називні речення при їх розгляді намагалися за всяку ціну формально відмежувати від неповних речень <g/> , - і це було <g/> , очевидно <g/> , логічно й історично неминуче при теоретичному виділенні цієї категорії з загальної аморфної купи неповних речень <g/> , при її ( <g/> категорії <g/> ) усвідомленні як принципіяльно окремої <g/> .
doc#9 Книжку й газету читає людина з уже так чи сяк зформованою мовою <g/> , — школа дістає такий людський матеріял <g/> , якому вона сама формує мову <g/> , надто в її ( <g/> мови <g/> ) вищих сферах <g/> .
doc#9 І <g/> , видно <g/> , він сам визнавав це <g/> , бо <g/> , почавши статтю романтичними піднесеннями мови кожної української спільности <g/> , хай навіть найменшої <g/> , він кінчає її ( <g/> поза закликом боротися з пуризмом <g/> ) словами <g/> , що знецінюють мову і приділяють їй цілком другорядне значення <g/> : « <g/> Мова <g/> , хоч і який коштовний скарб <g/> , не є все-таки найвищим скарбом <g/> …
doc#25 Традиційно говориться про середньо-болгарську <g/> , сербську і “ <g/> руську <g/> ” редакцію її ( <g/> Пор <g/> .
doc#32 Але твердо можна сказати <g/> , що і сам факт існування Академії <g/> , і її ( <g/> пізніші <g/> ) видання відіграли величезну позитивну ролю своїм впливом на Академію в Києві <g/> .
doc#76 Що « <g/> майже всі зарубіжні славісти вважають її ( <g/> спільноруську — Ю. Ш. <g/> ) фікцією <g/> » ( <g/> Півторак <g/> .
doc#40 Спосіб показує ступінь реальности дії <g/> : реальність дії ( <g/> дійсний спосіб <g/> ) <g/> , можливість її ( <g/> умовний спосіб <g/> ) <g/> , бажаність ( <g/> наказовий спосіб <g/> ) тощо <g/> . </p>
doc#94 вони не читають Шевченка <g/> . </p><p> А поки що <g/> , — коли реукраїнізація України є частина її ( <g/> і всього Союзу <g/> ) переходу до демократії <g/> , то як не почути зойку одного
doc#40 <p> Дуже характеристично <g/> , що в усіх цих займенниках <g/> , за винятком що <g/> , знахідний відмінок дорівнює родовому — навіть у середньому і жіночому роді <g/> , чого в іменниках нема ( <g/> воно — його <g/> , вона — її <g/> ) <g/> .