Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 З нелюдською впертістю якоїсь автоматичної µільйотини ( <g/> якщо така колинебудь існувала <g/> ) він висував проти Курбаса одне за одним політичні обвинувачення <g/> , що загрожували його діяльності й самому існуванню <g/> .
doc#16 В протилежність теорії ( <g/> провідна роля партії <g/> ) й практиці московського большевизму і теорії Донцова ми твердимо <g/> , що українська національна традиція завжди висувала ідеал диференційованого <g/> , але гармонійного і цілісного суспільства <g/> , ідеал єдности розчленованої нації <g/> , ідеал « <g/> еліти <g/> » ( <g/> якщо вже вживати цього несмачного і претенсійного терміну <g/> ) <g/> , що виростає з народу і <g/> , хоч стоїть над ним <g/> , але близька йому <g/> .
doc#65 <p> Ні <g/> , шановний Тарасюче <g/> , “ <g/> солідний радянський заклад <g/> ” випустив мене цілковитим недоумком <g/> , як він випустив більш-менш у той самий час Вас ( <g/> якщо Ви існуєте <g/> ) і Білодіда <g/> .
doc#28 <p> Проте на виправдання ( <g/> якщо це виправдання <g/> !
doc#0 Костецького звали <g/> , звичайно ж <g/> , не Свирид Микитович — у якомусь варіянті <g/> , бо так піп охрестив <g/> , — а Ігор Вячеславович <g/> , ім'я князівське <g/> , не з опери ж ( <g/> якщо він не сам це вигадав <g/> , а він любив фантазувати <g/> ) <g/> .
doc#40 Але найневтральніший емоційно і найпоширеніший з тих наростків <g/> , що надають слову збірного значення <g/> , є нульовий наросток іменників середнього роду на -я <g/> , зв'язаний звичайно з подвоєнням приголосного перед закінченням ( <g/> якщо є умови для такого подвоєння <g/> ) <g/> : зілля <g/> , ломаччя <g/> , приладдя <g/> , збіжжя <g/> , лушпайя <g/> , листя <g/> , пір'я. Слова такого типу дуже поширені в українській мові <g/> , яка залюбки використовує збірні значення <g/> , напр <g/> .
doc#81 Але тоді я ще цього не знав <g/> , тільки впадали в око їхня нерозлучність <g/> , та ще якась особливо чарівна посмішка в Лавріненка <g/> , наче в зайчика <g/> , що поласував капустою ( <g/> якщо дозволять мені говорити про заячу посмішку <g/> ) і оце щасливий у світовому маштабі <g/> , — так я його й назвав у душі зайчиком <g/> , може <g/> , не без асоціації з прізвищем його приятеля Поллукса <g/> .
doc#20 Але тоді я цього ще не міг знати <g/> , тільки впадала в око їхня нерозлучність <g/> , та ще якась особливо чарівна посмішка в Лавріненка <g/> , наче в зайчика <g/> , що поласував капустою і оце щасливий у світовому маштабі ( <g/> якщо дозволять мені говорити про заячу посмішку <g/> ) <g/> .
doc#40 Подовжуватися можуть ( <g/> якщо не говорити про чужі слова <g/> ) <g/> : </p><p> а <g/> ) усі пом'якшені зубні приголосні <g/> , крім р' ( <g/> т' <g/> , д' <g/> , с' <g/> , з' <g/> , ц' <g/> , л' <g/> , н' <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Збільшення ознаки з виразним відтінком згрубілости <g/> , подеколи також і фамільярности показують наростки -енн ( <g/> ий <g/> ) <g/> , </p><p> -езн ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -елезн ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -енезн ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -ецьк ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -елецьк ( <g/> ий <g/> ) <g/> , завжди наголошені ( <g/> якщо наросток двоскладовий <g/> , то наголос на другому його складі <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#59 Цей поворот ( <g/> якщо тільки він буде закріплений <g/> ) має значення не тільки для письменника і не тільки для формування засад нового стилю української прози <g/> .
doc#84 Він не бачить або не показує ( <g/> якщо Моруа правильно переказує його думки <g/> ) <g/> , що директори — теж тільки функціонери <g/> , теж автомати <g/> , теж раби <g/> .
doc#81 А найпевніше <g/> , що його антиукраїнські почуття ( <g/> якщо такі були <g/> ) не ширилися на східняків <g/> , зосереджуючися на галичанах <g/> .
doc#55 Який відсоток говірковости припустимий ( <g/> якщо можемо виміряти тут кількісними критеріями <g/> ) <g/> ?
doc#15 Або гору брали тенденції відцентрові <g/> , речення розпадалося на окремі одиниці <g/> , і тоді ці звороти перетворювалися на називні речення ( <g/> якщо наявний при них прикметник - коли він був - не набирав секундарно функцій присудковости <g/> ) <g/> .
doc#40 Тому в вимові здебільшого буває відокремлене постпозитивне сумарне слово ( <g/> якщо воно не надто коротке і не становить собою головного члена речення <g/> ) або постпозитивний ряд ( <g/> Наша пунктуація в цьому випадку не завжди відбиває інтонаційне відокремлення <g/> ) <g/> . </p>
doc#49 Завжди будуть відходити сини — Селянські Сини — в інший світ <g/> , — і завжди будуть вони повертатися в рідну сферу ( <g/> якщо не загинуть серед чужих <g/> , у царстві невгавно гудучого пожару <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 Це не була його провина <g/> , звісно <g/> , в ті роки писали тільки так ( <g/> якщо не писали для своєї шухляди <g/> ) <g/> , але це не робило ці писання привабливими <g/> .
doc#80 До цих чотирьох « <g/> селянських <g/> » оповідань — до речі єдиних ( <g/> якщо не рахувати « <g/> Напередодні <g/> » <g/> ) у наскрізь урбаністичній творчості Домонтовича — своєю політичною спрямованістю приєднується двоє оповідань-шкіців з побуту совєтської каторги в сибірській тайзі — « <g/> Професор висловлює свої міркування <g/> » та « <g/> Професор і Іван Закутній діють <g/> » <g/> . </p>
doc#70 ” ( <g/> якщо комусь подобається <g/> ) <g/> , але знати треба і “ <g/> Взбаламученное море <g/> ” <g/> ; відданим можна бути компартії в різних її історичних назвах <g/> , але знати треба й історію меншовиків <g/> , і есерів <g/> , і кадетів <g/> , і наших соціял-федералістів <g/> , і послідовників Міхновського <g/> , і Поале-Ціон на Україні <g/> ; і навіть “ <g/> Союз русского народа <g/> ” на Україні заслуговує на добру об'єктивну монографію <g/> .